Євангеліє від Івана 13

13 ¹Перед святом Пасхи Ісус знав, що настала його година відійти з цього світу до свого Отця. Полюбивши своїх, що були у світі, він полюбив їх до кінця. ²Під час вечері диявол уже вклав у серце Юди, сина Симона Іскаріота, намір зрадити Ісуса. ³Ісус, знаючи, що Отець віддав усе в його руки і що він прийшов від нього й повертається до нього, ⁴встав від вечері, зняв свій верхній одяг, узяв рушник і підперезався ним. ⁵Потім налив води в умивальницю і почав мити ноги учням, витираючи їх рушником, яким був підперезаний. ⁶Підійшов він до Симона Петра, і той сказав йому: «Господи, невже ти будеш мити мені ноги?»

⁷Ісус відповів йому: «Того, що я роблю, ти тепер не розумієш, але зрозумієш згодом.»

⁸«Ти ніколи не митимеш мені ніг!» — сказав Петро. Ісус відповів: «Якщо я не вмию тебе, не матимеш частки зі мною.»

⁹Симон Петро сказав йому: «Господи, не тільки ноги мої, а й руки та голову!»

¹⁰Ісус сказав йому: «Тому, хто вже скупався, треба тільки ноги вмити — він увесь чистий. І ви чисті, та не всі.»

¹¹Бо він знав, хто його зрадить; тому й сказав: «Не всі ви чисті.»

¹²Коли вмив їм ноги, одягнувся і знову сів за стіл, він сказав їм: «Чи розумієте, що я зробив для вас? ¹³Ви звете мене Учителем і Господом, і правильно робите, бо я ним і є. ¹⁴Тож якщо я, ваш Господь і Учитель, умив вам ноги, то й ви повинні мити ноги одне одному. ¹⁵Бо я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як я зробив для вас. ¹⁶Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за свого пана, і посланець не більший за того, хто його послав. ¹⁷Якщо це знаєте, то блаженні ви, коли так і робите.

Той, хто їв мій хліб

¹⁸«Не про всіх вас кажу — я знаю тих, кого вибрав. Але має збутися Писання: „Той, хто їсть мій хліб, підняв на мене свою п’яту.“ ¹⁹Кажу вам тепер, перш ніж це станеться, щоб ви повірили, коли станеться, що Я Є. ^a a v19 «Я Є» — так наш Отець назвав себе Мойсеєві біля палаючого куща. Ісус проголошує те саме Боже самонайменування — промовляючи його тепер учням як дар довіри, перш ніж розгорнеться зрада. ²⁰Істинно, істинно кажу вам: хто приймає того, кого я посилаю, приймає мене, а хто приймає мене, приймає того, хто послав мене.»

²¹Сказавши це, Ісус, збентежений духом, засвідчив: «Істинно, істинно кажу вам: один із вас зрадить мене.»

²²Учні переглядалися між собою, не знаючи, про кого він говорить. ²³Один із його учнів, той, якого любив Ісус, сидів за столом коло нього. ²⁴Тож Симон Петро кивнув йому, щоб той запитав, про кого Ісус говорить. ²⁵Прихилившись до Ісуса, він запитав його: «Господи, хто це?»

²⁶Ісус відповів: «Це той, кому я дам шматок хліба, умочивши його.» Потім умочив хліб і дав Юді, синові Симона Іскаріота. ²⁷Після того як Юда взяв хліб, сатана ввійшов у нього. Тож Ісус сказав йому: «Що робиш, роби швидше.»

²⁸Але ніхто з тих, хто сидів за столом, не зрозумів, навіщо він це йому сказав. ²⁹А що Юда тримав скриньку з грішми, то дехто подумав, ніби Ісус каже йому: „Купи, що нам потрібно на свято“, або: „Дай щось бідним“. ³⁰Щойно Юда взяв хліб, він вийшов. А була ніч.

Любіть одне одного

³¹Коли Юда вийшов, Ісус сказав: «Тепер прославився Син Людський, і мій Отець прославився в ньому. ³²Якщо мій Отець прославився в ньому, то й мій Отець прославить Сина в собі, і прославить його відразу. ³³Дітоньки, ще трохи я з вами. Ви шукатимете мене, і, як я казав юдейським провідникам, так тепер кажу й вам: куди я йду, ви не можете прийти. ³⁴Нову заповідь даю вам: любіть одне одного. Як я полюбив вас, так і ви любіть одне одного. ³⁵З того всі пізнають, що ви мої учні, якщо любитимете одне одного.»

³⁶Симон Петро сказав йому: «Господи, куди ти йдеш?» Ісус відповів: «Куди я йду, ти не можеш тепер за мною піти, але підеш згодом.»

³⁷Петро запитав: «Господи, чому я не можу піти за тобою тепер? Я покладу за тебе своє життя.»

³⁸Ісус відповів: «Ти покладеш за мене своє життя? Істинно, істинно кажу тобі: не заспіває півень, поки ти тричі не зречешся мене.»