Євангеліє від Івана 12

12 ¹За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Віфанії, де жив Лазар, якого Ісус воскресив з мертвих. ²Там влаштували для нього вечерю; Марта прислуговувала, а Лазар був серед тих, хто сидів за столом разом із ним. ³Марія взяла близько пінти чистого нардового мира, дорогого, і намастила ноги Ісусові, а потім витерла його ноги своїм волоссям. Дім наповнився пахощами мира.

⁴А Юда Іскаріот, один із його учнів, той, хто мав його зрадити, сказав: ⁵«Чому це миро не продали приблизно за річний заробіток, а гроші не роздали бідним?» ⁶Сказав він це не тому, що піклувався про бідних, а тому, що був злодієм: він тримав скриньку з грошима й брав те, що туди клали.

⁷Тож Ісус сказав: «Залиште її. Вона зберігала це на день мого поховання. ⁸Бідних ви завжди матимете поміж собою, а мене не завжди матимете.»

⁹Великий натовп юдеїв дізнався, що Ісус там, і прийшов — не лише заради нього, а й щоб побачити Лазаря, якого він воскресив з мертвих. ¹⁰Тож первосвященники задумали вбити й Лазаря, ¹¹бо через нього багато юдеїв відходило від них і вірило в Ісуса.

Цар в’їжджає верхи

¹²Наступного дня великий натовп, що прийшов на свято, почув, що Ісус іде до Єрусалима. ¹³Вони взяли пальмові гілки й вийшли йому назустріч, вигукуючи: «Осанна! Благословенний той, хто йде в ім’я нашого Отця, — Цар Ізраїлю!» ^a a v13 Осанна означає «Спаси нині!» — вигук натовпу зі 118-го псалма, яким вони вітають Ісуса як довгоочікуваного Царя.

¹⁴Ісус знайшов молоде осля й сів на нього верхи, як і написано: ¹⁵«Не бійся, дочко Сіону; ось іде твій цар, сидячи на ослятку.» ¹⁶Спершу його учні не зрозуміли цього; та коли Ісус був прославлений, вони пригадали, що це було написано про нього й що саме так із ним і вчинили. ¹⁷Натовп, що був із ним, коли він покликав Лазаря з гробниці й воскресив його з мертвих, не переставав свідчити. ¹⁸Натовп вийшов йому назустріч, бо почув, що він зробив це знамення. ¹⁹Тож фарисеї казали одне одному: «Бачите, ви нічого не досягаєте — увесь світ пішов за ним.»

Греки шукають Ісуса

²⁰Серед тих, хто прийшов поклонитися на свято, було кілька греків. ²¹Вони підійшли до Филипа, що був із Вифсаїди галілейської, і попросили його: «Пане, ми хочемо побачити Ісуса.» ²²Филип пішов і сказав Андрієві; тоді Андрій і Филип пішли та сказали Ісусові.

²³Ісус відповів їм: «Настала година прославитися Синові Людському. ²⁴Істинно, істинно кажу вам: якщо зернина пшениці не впаде в землю та не помре, вона залишиться сама; та коли помре, принесе багато плоду. ²⁵Хто любить своє життя, той втрачає його; а хто ненавидить своє життя в цьому світі, збереже його для вічного життя. ²⁶Хто служить мені, нехай іде за мною, і де я, там буде й мій слуга. Хто служить мені, того вшанує мій Отець.»

²⁷«Тепер моя душа стривожена. Що мені сказати — „Отче, спаси мене від цієї години“? Але ж задля цього я й прийшов до цієї години. Отче, прослав своє ім’я.»

²⁸Тоді з неба пролунав голос: «Я прославив його, і знову прославлю.»

²⁹Натовп, що стояв там, почув це й казав, що загримів грім; інші ж казали, що ангел говорив до нього.

³⁰Ісус сказав: «Цей голос пролунав заради вас, а не заради мене. ³¹Нині суд над цим світом; нині правителя цього світу буде вигнано геть. ³²А я, коли буду піднятий від землі, усіх притягну до себе.»

³³Він сказав це, щоб показати, якою смертю мав померти.

³⁴Натовп відповів йому: «Ми чули із Закону, що Христос залишається навіки. Як же ти кажеш, що Син Людський має бути піднятий? Хто цей Син Людський?»

³⁵Тож Ісус сказав їм: «Світло ще трохи буде з вами. Ходіть, доки маєте світло, щоб темрява не огорнула вас. Хто ходить у темряві, той не знає, куди йде. ³⁶Доки маєте світло, віруйте у світло, щоб стати дітьми світла.» Сказавши це, Ісус відійшов і сховався від них.

Ходіть, доки маєте світло

³⁷Хоч він і вчинив стільки знамень перед ними, вони все одно не вірили в нього,

³⁸щоб збулося слово пророка Ісаї, яке він сказав: «Отче, хто повірив нашій звістці? І кому відкрилася рука нашого Отця?»

³⁹Тому вони й не могли вірити, бо Ісая сказав іще: ⁴⁰«Він осліпив їхні очі і закам’янив їхнє серце, щоб вони не бачили очима, ні розуміли серцем, ні навернулися — і я зцілив би їх.»

⁴¹Ісая сказав це, бо побачив славу Ісуса й говорив про нього. ^b b v41 Іван говорить нам прямо: коли Ісая побачив престол у храмі й серафими виголосили «Святий, святий, святий», він бачив славу Ісуса. ⁴²Та все ж багато хто навіть із начальників повірив у нього, але не визнавали цього через фарисеїв, щоб їх не вигнали із синагоги, ⁴³бо вони полюбили славу від людей більше, ніж славу від нашого Отця.

⁴⁴Ісус вигукнув: «Хто вірить у мене, той вірить не тільки в мене, а й у того, хто послав мене. ⁴⁵І хто бачить мене, той бачить того, хто послав мене. ⁴⁶Я прийшов у світ як світло, щоб жоден, хто вірить у мене, не залишався в темряві. ⁴⁷Якщо хтось почує мої слова й не збереже їх, я не суджу його — бо я прийшов не судити світ, а спасти світ. ⁴⁸Хто відкидає мене й не приймає моїх слів, той уже має суддю: слово, яке я сказав, судитиме його останнього дня. ⁴⁹Бо я говорив не від себе, а Отець, який послав мене, сам заповів мені, що казати і як говорити. ⁵⁰І я знаю, що його заповідь — це вічне життя. Тож я кажу лише те, що звелів мені казати Отець.»