Ісая 30

30 ¹«Горе непокірним дітям», — промовляє наш Отець, — «що здійснюють задум, але не мій, і укладають союз, але не від Духа мого, додаючи гріх до гріха; ^a a v1 Наш Отець називає свій народ «непокірними дітьми» — синів і дочок, що належать йому, а не чужинців. Його біль у цьому розділі — це біль Отця. ²що вирушають зійти до Єгипту, не спитавши поради моєї, щоб знайти захист під покровом фараона й сховатися в тіні Єгипту. ³Тому покров фараона стане вам ганьбою, а сховок у тіні Єгипту — вашим приниженням. ⁴Бо хоч вельможі фараона в Цоані, а посли його досягають Ханеса, ⁵усі осоромлені через народ, що не може їм допомогти, що не дає ні підмоги, ні користі, а лише сором і ганьбу.»

⁶«Пророцтво про звірів Негеву. Через землю лиха й скорботи, де нишпорять левиця та лев, де чигають гадюка та змій прудкий, несуть вони багатства свої на спинах ослів і скарби свої на горбах верблюдів, до народу, що не може їм допомогти. ⁷Допомога Єгипту марна й порожня; тож я називаю його „Нешкідливе Чудовисько“.»

Запиши це як свідчення

⁸«Тепер іди, напиши це перед ними на табличці та впиши це в книгу, щоб воно лишилося на час прийдешній, як свідчення навіки. ⁹Бо вони народ непокірний, діти облудні, діти, що не хочуть слухати настанову нашого Отця. ¹⁰Вони кажуть провидцям: „Не дивіться“, а пророкам: „Не пророкуйте нам того, що правильне; кажіть нам приємне, пророкуйте оманливе.

¹¹Зійдіть з дороги, зверніть зі стежки, нехай більше не чуємо про Святого Ізраїлевого.“»

¹²Тому так говорить Святий Ізраїлів, наш Отець: «За те, що ви відкидаєте це слово й покладаєтесь на гноблення та підступ і спираєтесь на них, ¹³тому ця провина стане для вас, мов тріщина, що ось-ось упаде, мов випин у високій стіні, чий обвал настає раптово, умить. ¹⁴Її розбиття — мов розтрощення глиняного глека гончаря, розбитого так безжально, що серед уламків його не знайдеться й черепка, щоб вигребти жар із вогнища чи зачерпнути води з водойми.»

¹⁵Бо так сказав Всевладний Отець, Святий Ізраїлів: «У наверненні та спокої ви будете врятовані; у тиші й довірі буде ваша сила. Але ви не схотіли, ¹⁶а ви сказали: „Ні! Ми втечемо на конях“ — тому ви втечете; і: „Ми помчимо на прудких скакунах“ — тому прудкими будуть ваші переслідувачі.

¹⁷Тисяча втече від погрози одного; від погрози п’ятьох ви втечете, аж поки залишитесь, мов древко прапора на вершині гори, мов знак на пагорбі.»

¹⁸Тому наш Отець чекає, щоб бути ласкавим до вас, і тому він підводиться, щоб вас помилувати. Бо він — Отець правосуддя; блаженні всі, хто чекає на нього. ^b b v18 Навіть після того, як його діти збунтувалися, наш Отець не стоїть осторонь — він чекає, схилившись до них, на будь-який знак, що вони повернуться додому. ¹⁹Народ житиме на Сіоні, в Єрусалимі; ви більше не будете плакати. На звук вашого волання він неодмінно буде ласкавим; щойно почує, відповість вам. ²⁰Хоч наш Отець дає вам хліб недолі й воду страждання, ваш Учитель більше не ховатиметься, і очі ваші побачать вашого Вчителя.

²¹Ваші вуха почують слово позад вас: «Ось дорога, ідіть нею», коли ви повернете праворуч чи ліворуч.

²²Тоді ви споганите свої різьблені боввани, вкриті сріблом, і литих ідолів, покритих золотом. Ви викинете їх геть, наче нечисту ганчірку, і скажете: «Геть!»

²³Він пошле дощ на насіння, яке ви посієте, і хліб із врожаю землі, щедрий і рясний. Того дня ваша худоба пастиметься на просторих пасовищах. ²⁴Воли й осли, що обробляють землю, їстимуть приправлений корм, перевіяний лопатою та вилами. ²⁵На кожній високій горі й пагорбі потечуть потоки води, у день великої різанини, коли впадуть вежі. ²⁶Світло місяця стане, як світло сонця, а світло сонця — всемеро яскравіше, наче світло семи днів, коли наш Отець перев’яже розбитість свого народу й загоїть рану, якої завдав. ²⁷Ось — ім’я нашого Отця йде здалеку, палаючи гнівом своїм, у густому, здійнятому димі; уста його сповнені люті, а язик його — мов вогонь, що пожирає. ²⁸Дихання його — мов потік, що розлився й сягає аж до шиї, щоб просіяти народи в ситі знищення й вкласти в щелепи племен вудила, що зводять їх на манівці. ²⁹У вас буде пісня, як уночі, коли святкують священне свято, і радість серця, як тоді, коли йдуть під звук сопілки, щоб зійти на гору нашого Отця, до Скелі Ізраїлевої. ³⁰І наш Отець дасть почути величний голос свій і явить спадний удар своєї руки, у лютому гніві та полум’ї вогню, що пожирає, зі зливою, бурею та градом. ³¹Бо від голосу нашого Отця ассирійці будуть розбиті, коли він ударить їх своїм жезлом. ³²І кожен удар карального жезла, що наш Отець покладе на них, лунатиме під бубни та ліри, коли він воюватиме проти них ударами здійнятої руки своєї. ³³Бо місце горіння давно приготоване; так, воно наготоване для царя, його вогнище глибоке й широке, з вогнем і дровами вдосталь; дихання нашого Отця, мов потік сірки, запалює його.