Аріїл, місто Давида
Єрусалим обложено, аж поки його голос не шепоче з пороху, а тоді його напасники зникають, як сон про їжу, після якого людина лишається голодною. Вони шанують Отця устами, тоді як їхні серця далеко, тож їхня мудрість зазнає поразки. Та глухі почують.
29 1Горе тобі, Аріїле, Аріїле, місто, де отаборився Давид! Додавайте рік до року, нехай свята йдуть своїм колом. 2Та Я стисну Аріїл, і буде плач та голосіння, і стане він Мені, немов вівтарне огнище. 3Я отаборюся довкола тебе, обляжу тебе валом і зведу проти тебе облогові споруди. 4Будеш повалений додолу, із землі говоритимеш, і слова твої приглушено звучатимуть із пороху. Голос твій долине із землі, немов голос привида, і мова твоя шепотітиме з пороху. 5А полчище ворогів твоїх стане, наче дрібний пил, і полчище жорстоких — наче полова, що летить за вітром. І станеться це миттєво, раптово. 6Тебе відвідає Отець небесних військ громом, землетрусом і гучним гуркотом, вихором, бурею та полум’ям пожерливого вогню. 7А полчище всіх народів, що воюють проти Аріїла, усі, хто б’ється проти нього та його твердині й стискає його, будуть, немов сон, немов нічне видіння. 8Буде це, як коли голодному сниться, що він їсть, а прокинеться — і голод його не вгамований; або як коли спраглому сниться, що він п’є, а прокинеться — знесилений, і спрага його не втамована. Так буде з полчищем усіх народів, що воюють проти гори Сіон. 9Застигніть і остовпійте, осліпіть себе й будьте сліпі! П’яні вони, та не від вина, хитаються, та не від міцного напою. 10Бо наш Отець вилив на вас духа глибокого сну, склепив ваші очі, пророки, і вкрив ваші голови, провидці. 11Усе видіння стало для вас, немов слова запечатаного сувою. Коли дають його тому, хто вміє читати, кажучи: «Прочитай-но це», він відповідає: «Не можу, воно запечатане». 12А коли сувій дають тому, хто не вміє читати, кажучи: «Прочитай це», він відповідає: «Я не вмію читати».
13Владний Отець сказав: «Через те, що цей народ наближається до Мене вустами своїми й шанує Мене губами, та серце його далеко від Мене, і страх їхній переді Мною — то заповідь, завчена від людей, 14тому, ось, Я знову чинитиму дива з цим народом, диво за дивом, і загине мудрість мудреців його, і зникне розум його розсудливих». 15Горе тим, хто глибоко криється, щоб сховати свої задуми від нашого Отця, чиї справи чиняться в темряві, хто каже: «Хто нас бачить? Хто нас знає?»
16Як же ви все перевертаєте! Хіба можна ставитися до гончаря, як до його глини, — наче виріб міг би сказати тому, хто його зробив: «Не він мене зробив», чи виліплене могло б сказати тому, хто його сформував: «Він нічого не тямить»?
17Хіба не за короткий час Ліван обернеться на родючий сад, а родючий сад вважатимуть за ліс? 18Того дня глухі почують слова сувою, і з мороку та темряви очі сліпих побачать. 19Смиренні знову зрадіють у нашому Отці, і бідні з-поміж людей радітимуть у Святому Ізраїлевім, у нашому Отці. 20Бо не стане жорстокого, і зникне насмішник; усі, хто схильний до зла, 21ті, що словом роблять людину грішником, хто ставить пастку на того, хто обстоює справедливість у брамі, і порожніми доводами відхиляють правого. a a v21 Міська брама була в давнину місцем суду, де розглядали правові суперечки й виносили вироки.
22Тому так говорить наш Отець, який відкупив Авраама, про дім Якова: «Більше не буде Яків осоромлений, більше не зблідне його обличчя. 23Бо коли побачить він своїх дітей, діло рук Моїх серед них, вони святитимуть Моє ім’я; святитимуть Святого Якового і трепетатимуть перед нашим Отцем. b b v23 Коли наш Отець бачить своїх дітей — сформованих його власними руками — шанується його ім’я. Відновлення починається, коли діти, яких він створив, звертаються до нього. 24Ті, що блукають духом, дійдуть розуміння, і ті, що ремствують, приймуть напучення».
