В’янучий вінець Єфрема
П'яні священики висміюють науку пророка як дитячий лепет. Правителі Єрусалиму хваляться угодою, укладеною зі смертю; град змете той притулок. Супроти цього Отець кладе випробуваний наріжний камінь і завершує образом хлібороба, що молотить кожне зерно лише так сильно, як потрібно.
28 1Горе гордому вінцю п’яниць Єфремових і в’янучій квітці його славної краси, що на вершині родючої долини тих, кого здолало вино! 2Ось, у Владики Отця є той, хто могутній і сильний; наче буря з градом, нищівний вихор, наче злива могутніх, повноводних вод, він кине його на землю рукою своєю. 3Гордий вінець п’яниць Єфремових буде потоптаний ногами. 4А в’януча квітка його славної краси, що на вершині родючої долини, буде наче ранній інжир перед літом — хто побачить його, проковтне, щойно той опиниться в руці. 5У той день Отець небесних воїнств стане вінцем слави й діадемою краси для останку народу свого, 6і духом справедливості для того, хто сидить на суді, і силою для тих, хто відбиває битву біля брами.
7Та й ці хитаються від вина і точаться від міцного напою: священник і пророк хитаються від міцного напою, їх затуманило вино, вони точаться від міцного напою, вони хитаються, коли бачать видіння, спотикаються, виносячи свої присуди. 8Бо всі столи вкриті брудним блювотинням, і не лишилося чистого місця.
9«Кого він навчатиме знання, і кому пояснюватиме звістку? Тих, хто щойно відлучений від молока, тих, хто щойно взятий від грудей? 10Бо це наказ на наказ, наказ на наказ, рядок на рядок, рядок на рядок, трохи тут, трохи там.» a a v10 Монотонне повторення, найпевніше, висміює манеру навчання пророка — нудні, завчені уроки, які правителі відмовлялися сприймати серйозно.
11Справді, через людей чужих уст і чужоземної мови він промовлятиме до цього народу,
12яким він сказав був: «Ось спочинок; дайте спочинок втомленому; ось місце спочинку» — та вони не захотіли слухати. 13Тож слово нашого Отця стане для них наказ на наказ, наказ на наказ, рядок на рядок, рядок на рядок, трохи тут, трохи там, щоб вони пішли й спіткнулися навзнак, і розбилися, і потрапили в пастку, і були схоплені.
14Тому слухайте слово нашого Отця, ви, насмішники, що правите цим народом у Єрусалимі! 15Бо ви сказали: «Ми уклали заповіт зі смертю, і з могилою ми склали угоду; коли нищівна повінь пройде, вона не досягне нас, бо ми зробили брехню своїм притулком і сховалися в неправді»,
16тому так говорить Владика Отець: «Ось, Я кладу на Сіоні камінь, камінь випробуваний, коштовний наріжний камінь, тверду основу: хто вірить, не злякається. b b v16 І Павло, і Петро відносять цей вірш до Ісуса — Римлян 9:33 та 1 Петра 2:6. Наріжний камінь, який наш Отець поклав на Сіоні, — це його Син, основа, на якій спочиває кожен віруючий. 17І Я зроблю правосуддя мірильним шнуром, а праведність — виском; град змете притулок брехні, і води заллють сховок. 18Тоді ваш заповіт зі смертю буде знищений, і ваша угода з могилою не встоїть; коли нищівна повінь пройде, вона потопче вас. 19Щоразу, як вона проходитиме, вона хапатиме вас; бо ранок за ранком вона проходитиме, удень і вночі, і сам лише переказ цієї звістки буде суцільним жахом.»
20Бо ліжко надто коротке, щоб випростатися на ньому, а ковдра надто вузька, щоб загорнутися в неї. 21Бо наш Отець підведеться, як на горі Перацим, він стрепенеться, як у долині Гаваонській, щоб звершити діло своє — дивне діло його! — і виконати працю свою — незвичайна праця його! 22Тож тепер не насміхайтеся, щоб кайдани ваші не стали тугішими; бо я чув вирок про знищення від Отця небесних воїнств, проти всієї землі.
23Прислухайтеся і почуйте мій голос; зважте й почуйте мої слова. 24Хіба цілий день оре хлібороб, щоб посіяти? Хіба він безперестанку розбиває і боронує свою землю? 25Коли він вирівняв її поверхню, хіба не розсіває кріп і не сіє кмин, і не садить пшеницю рядами, і ячмінь на своїй ділянці, і полбу вздовж межі? 26Його Отець наставляє його правильно; його Отець навчає його. c c v26 Навіть щоденна мудрість хлібороба походить від нашого Отця — він є вчителем, що стоїть за всяким умінням і доброю розсудливістю. 27Кріп не молотять молотаркою, і по кмину не котять колеса воза; але кріп вибивають палицею, а кмин — прутом. 28Зерно на хліб треба молоти, але не молотять його вічно; він жене по ньому колесо свого воза й коней, та не розтирає його на порох. 29Це теж походить від Отця небесних воїнств; він дивний у пораді й величний у мудрості.