Буття 35

35 ¹Тоді наш Отець сказав Якову: «Встань, іди до Бетеля, оселися там і збудуй там жертовник мені, який з’явився тобі, коли ти втікав від свого брата Ісава».

²Яків сказав своїм домашнім і всім, хто був з ним: «Позбудьтеся чужих богів, що серед вас, очистіться й поміняйте свій одяг. ³Ходімо до Бетеля. Там я збудую жертовник нашому Отцеві, який відповів мені в день моєї скорботи й був зі мною всюди, куди б я не йшов».

⁴Вони віддали Якову всіх чужих богів, що були в їхніх руках, і сережки, що були в їхніх вухах; і він сховав їх під дубом біля Сихема. ⁵Вони вирушили, і жах від нашого Отця охопив навколишні міста, тож ніхто не переслідував синів Якова. ⁶Яків прийшов до Лузу (це Бетель), що в Ханаані, з усіма своїми людьми. ⁷Там він збудував жертовник і назвав те місце Ел-Бетель — дім нашого Отця, — бо там він відкрився Якову, коли той утікав від свого брата. ⁸Девора, годувальниця Ревекки, померла, і її поховали нижче Бетеля під дубом, який назвали Аллон-Бахут — дуб плачу.

⁹Наш Отець з’явився Якову знову, коли той прийшов із Паддан-Араму, і благословив його.

¹⁰Наш Отець сказав йому: «Твоє ім’я Яків, але більше не будеш зватися Яковом — твоє ім’я Ізраїль». І назвав його Ізраїлем. ¹¹Наш Отець сказав йому: «Я — Ел-Шаддай, твій Всемогутній Отець. Будь плідний, розмножуйся. Народ і множество народів вийде від тебе; і царі вийдуть із твого тіла. ¹²Землю, яку я дав Авраамові та Ісаакові, я дам тобі; і нащадкам твоїм після тебе дам цю землю».

¹³Потім наш Отець піднявся від нього на тому місці, де говорив із ним. ¹⁴Яків поставив пам’ятний стовп на тому місці, де наш Отець говорив із ним, кам’яний стовп, і вилив на нього жертву узливання та полив його олією. ¹⁵Яків назвав те місце, де наш Отець говорив із ним, Бетелем.

Останній син Рахілі

¹⁶Вони вирушили з Бетеля, і коли ще була певна відстань до Ефрати, Рахіль почала народжувати — і пологи були важкі. ¹⁷Під час її важких пологів повитуха сказала їй: «Не бійся — це теж син».

¹⁸Коли душа покидала її — бо вона помирала, — вона назвала його Бен-Оні, син моєї скорботи; але батько назвав його Веніамін, син правиці. ^a a v18 Передсмертним словом Рахіль назвала свого сина Бен-Оні — «син моєї скорботи». Його батько Яків перейменував його на Веніамін — «син правиці», — обернувши горе на ім’я сили та обраного місця. ¹⁹Отже, Рахіль померла, і її поховали при дорозі до Ефрати (це Віфлеєм). ²⁰Яків поставив пам’ятний стовп на її могилі — це надгробний стовп Рахілі донині.

²¹Ізраїль вирушив далі й розташувався табором за Мігдал-Едером — вежею отари. ²²Коли Ізраїль жив у тій землі, Рувим пішов і переспав із Білгою, наложницею свого батька, і Ізраїль почув про це. У Якова було дванадцять синів.

²³Сини Лії: Рувим, первісток Якова, потім Симеон, Левій, Юда, Іссахар і Завулон. ²⁴Сини Рахілі: Йосиф і Веніамін. ²⁵Сини Білги, служниці Рахілі: Дан і Нефталим. ²⁶Сини Зілпи, служниці Лії: Гад і Асир. Це сини Якова, що народилися йому в Паддан-Арамі.

²⁷Яків прийшов до свого батька Ісаака в Мамре, до Кіріят-Арби (це Хеврон), де жили Авраам та Ісаак.

²⁸Ісаак прожив сто вісімдесят років. ²⁹Ісаак віддав останній подих, помер і прилучився до свого народу — старий і сповнений днів. І поховали його сини Ісав та Яків.