Буття 34

34 ¹Діна, дочка, яку Лія народила Якову, вийшла подивитися на дівчат тієї землі. ²Сихем, син хіввеянина Гамора, князя тієї землі, побачив її, схопив, ліг із нею й збезчестив її. ³Його серце прихилилося до Діни, Якової дочки; він покохав дівчину й говорив до її серця. ⁴І сказав Сихем своєму батькові Гаморові: «Візьми мені цю дівчину за дружину».

⁵Яків почув, що Сихем збезчестив його дочку Діну, але його сини були з худобою в полі, тож Яків мовчав, доки вони не прийшли. ⁶Тоді Гамор, батько Сихема, вийшов до Якова, щоб поговорити з ним. ⁷А Якові сини прийшли з поля. Коли вони почули, ці мужі дуже засмутилися й розлютилися, бо Сихем вчинив ганебне в Ізраїлі, лігши з Яковою дочкою, — так не годилося робити. ⁸Гамор говорив із ними: «Мій син Сихем прагне вашої дочки. Прошу, віддайте її йому за дружину. ⁹Родичайтеся з нами: віддавайте нам ваших дочок і беріть собі наших дочок. ¹⁰Живіть із нами; земля ця відкрита перед вами — селіться, торгуйте й набувайте в ній власність».

¹¹Сихем сказав її батькові та братам: «Нехай знайду ласку у ваших очах; що б ви мені не сказали, я дам. ¹²Просіть у мене який завгодно викуп та дарунок, хоч би який великий, — я заплачу. Тільки віддайте мені цю дівчину за дружину».

¹³А Якові сини відповіли Сихемові та його батькові Гаморові підступно, бо Сихем збезчестив їхню сестру Діну. ¹⁴Вони сказали їм: «Ми не можемо зробити цього — віддати нашу сестру необрізаному чоловікові; це було б для нас ганьбою. ¹⁵Ми погодимося тільки на таке: якщо ви станете, як ми, щоб кожен чоловік у вас був обрізаний. ¹⁶Тоді ми віддамо вам наших дочок і візьмемо собі ваших; будемо жити з вами й станемо одним народом. ¹⁷Але якщо ви не послухаєте й не обріжетеся, ми заберемо нашу дочку й підемо».

¹⁸Їхні слова сподобалися Гаморові та його синові Сихемові. ¹⁹Юнак не барився зробити це, бо він уподобав Якову дочку, — а був він найшанованіший у домі свого батька. ²⁰Гамор та його син Сихем прийшли до брами свого міста й говорили до мешканців свого міста: ²¹«Ці люди мирні з нами. Нехай живуть у цій землі й торгують у ній — земля ж бо простора для них. Ми братимемо їхніх дочок собі за дружин і даватимемо їм наших. ²²Тільки на такій умові ці люди погодяться жити з нами як один народ: щоб кожен чоловік серед нас був обрізаний, як обрізані вони. ²³Хіба їхня худоба, їхнє майно та вся їхня живина не стануть нашими? Тільки погодьмося з ними, і вони житимуть із нами».

²⁴І всі, хто виходив крізь браму його міста, послухали Гамора та його сина Сихема, і кожен чоловік був обрізаний — усі, хто виходив крізь браму його міста. ²⁵На третій день, коли вони ще страждали від болю, двоє Якових синів, Симеон та Левій, брати Діни, узяли кожен свого меча, напали на безпечне місто й повбивали кожного чоловіка. ²⁶Гамора та його сина Сихема вони вбили мечем, забрали Діну з Сихемового дому й пішли. ²⁷Якові сини напали на вбитих і пограбували місто, бо там збезчестили їхню сестру. ²⁸Вони забрали їхні отари, їхню худобу, їхніх ослів і все, що було в місті та в полі. ²⁹Вони забрали все їхнє багатство, усіх їхніх дітей і дружин у полон, пограбувавши все, що було в домах. ³⁰Яків сказав Симеонові та Левієві: «Ви накликали на мене біду, зробивши мене ненависним для мешканців цієї землі, ханаанеян та періззеян. А людей у мене мало; якщо вони об’єднаються проти мене, то нападуть, і я буду знищений — я й мій дім».

³¹Але вони сказали: «Хіба ж годилося поводитися з нашою сестрою, як із повією?»