Даниїл 2

Розділ 2.

2 ¹На другому році свого царювання Навуходоносор бачив сни; дух його стривожився, і сон покинув його. ²Тож цар наказав скликати магів, заклиначів, чаклунів і звіздарів, щоб вони розповіли йому його сни. Вони прийшли й стали перед царем. ³Цар сказав їм: «Приснився мені сон, і дух мій тривожиться, прагнучи зрозуміти цей сон.»

⁴Тоді звіздарі сказали цареві арамейською: «Царю, живи вічно! Розкажи своїм слугам сон, і ми відкриємо його тлумачення.»

⁵Цар відповів звіздарям: «Моє рішення тверде: якщо не розкажете мені сон і його значення, вас порубають на шматки, а ваші доми перетворять на руїни. ⁶Але якщо розкажете сон і його значення, то одержите від мене дари, нагороди й велику шану. Тож розкажіть мені сон і його значення.»

⁷Вони відповіли вдруге: «Нехай цар розкаже своїм слугам сон, а ми дамо його тлумачення.»

⁸Цар відповів: «Я добре знаю, що ви намагаєтеся виграти час, бо бачите, що моє рішення тверде: ⁹Якщо не розкажете мені сон, то для вас один вирок. Ви змовилися говорити переді мною брехливі, облудні слова, доки часи не зміняться. Тож розкажіть мені сон, і тоді я знатиму, що ви можете відкрити його тлумачення.»

¹⁰Звіздарі відповіли цареві: «Немає на землі людини, яка могла б зробити те, чого вимагає цар. Жоден великий і могутній цар ніколи не вимагав такого від жодного мага, заклинача чи халдея.

¹¹Те, чого вимагає цар, надто важке; тільки боги, що не живуть серед смертних, можуть відкрити це цареві.»

¹²Почувши це, цар розлютився й розгнівався і наказав знищити всіх мудреців Вавилону. ¹³Тож вийшов наказ убити мудреців, і шукали Даниїла та його товаришів, щоб стратити їх.

¹⁴Тоді Даниїл мудро й розважливо відповів Аріохові, начальникові царської варти, який вийшов убивати мудреців Вавилону. ¹⁵Він запитав Аріоха, царського урядника: «Чому цар видав такий суворий наказ?» Тоді Аріох пояснив це Даниїлові. ¹⁶Тож Даниїл увійшов і попросив у царя часу, щоб відкрити цареві тлумачення.

¹⁷Потім Даниїл пішов додому й розповів про цю справу своїм товаришам — Ананії, Мисаїлові та Азарії, ¹⁸закликаючи їх благати милосердя в нашого Небесного Отця щодо цієї таємниці, щоб Даниїл і його товариші не загинули з іншими мудрецями Вавилону. ¹⁹Тоді таємницю відкрито Даниїлові в нічному видінні, і Даниїл благословив нашого Небесного Отця. ²⁰Даниїл сказав: «Благословенне ім’я нашого Отця навіки-віків, бо мудрість і сила належать йому. ²¹Він змінює часи й пори; скидає царів і ставить царів; дає мудрість мудрим і знання тим, хто має розум. ²²Він відкриває глибоке й приховане; знає, що криється в темряві, і світло перебуває з ним.

²³Тобі, Боже моїх батьків, я дякую й прославляю, бо ти дав мені мудрість і силу, і тепер ти відкрив мені те, що ми просили в тебе; ти відкрив нам справу царя.»

Даниїл дає відповідь

²⁴Тож Даниїл пішов до Аріоха, якого цар призначив знищити мудреців Вавилону, і сказав: «Не знищуй мудреців Вавилону. Відведи мене до царя, і я дам йому тлумачення.»

²⁵Тоді Аріох поспішно привів Даниїла до царя й сказав: «Серед полонених з Юдеї я знайшов чоловіка, який може розповісти цареві тлумачення.»

²⁶Цар запитав Даниїла, якого звали Валтасар: «Чи можеш ти розповісти мені сон, який я бачив, і що він означає?»

²⁷Даниїл відповів цареві: «Жоден мудрець, заклинач, маг чи звіздар не може відкрити таємниці, про яку питає цар.

²⁸Але наш Небесний Отець відкриває таємниці й повідомив цареві Навуходоносору, що станеться в останні дні. Ось твій сон і видіння, що постали в твоєму розумі, коли ти лежав на своєму ложі: ^a a v28 «Останні дні» — це остання епоха історії перед тим, як Бог установить своє вічне Царство.

²⁹«Коли ти лежав на ложі, о царю, думки твої звернулися до того, що настане, і Той, Хто відкриває таємниці, показав тобі, що має статися.

³⁰Але ця таємниця відкрилася мені не тому, що я мудріший за всіх живих, а щоб цар дізнався її тлумачення і щоб ти зрозумів думки свого серця.

³¹«Ти дивився, о царю, і побачив велику статую. Ця статуя, величезна й сліпуча своїм сяйвом, стояла перед тобою, і вигляд її був жахливий.

³²Голова цієї статуї була з чистого золота, груди й руки — зі срібла, живіт і стегна — з бронзи, ³³гомілки — із заліза, ступні — частково із заліза, а частково з глини.

³⁴Поки ти дивився, камінь, що відірвався не руками, ударив статую по ступнях із заліза та глини й розтрощив їх. ^b b v34 Камінь, відірваний не людською рукою, стає горою, що наповнює всю землю, — це Царство, яке наш Отець установлює через Ісуса, яке ніколи не буде зруйноване і ніколи не перейде до когось іншого.

³⁵Тоді залізо, глина, бронза, срібло й золото розбилися на шматки разом, ставши як полова на літньому току. Вітер розвіяв їх, не лишивши й сліду. А камінь, що вдарив статую, став великою горою і наповнив усю землю.

³⁶«Такий був сон. Тепер ми розкажемо цареві його тлумачення.

³⁷Ти, царю, цар царів, якому наш Небесний Отець дав царство, владу, могутність і славу.

³⁸У твою руку він віддав усіх людей, польових звірів і птахів небесних, де б вони не жили, зробивши тебе володарем над усіма ними. Ти — золота голова.

³⁹«Після тебе постане інше царство, нижче за твоє; потім третє царство, з бронзи, що володітиме всією землею.

⁴⁰Четверте царство буде міцне, як залізо, — залізо ламає й трощить усе, — і, як залізо нищить усе це, так воно ламатиме й трощитиме їх.

⁴¹Як ти бачив ступні й пальці — частково з гончарної глини, частково із заліза, — так це буде поділене царство; та все ж матиме дещо від залізної міцності, як ти й бачив залізо, змішане з м’якою глиною.

⁴²Як пальці ніг були частково із заліза, а частково з глини, так і царство буде частково міцне, а частково крихке.

⁴³Як ти бачив залізо, змішане з м’якою глиною, так люди змішаються через шлюби, але не триматимуться разом, так само як залізо не змішується з глиною.

⁴⁴«За днів тих царів наш Небесний Отець установить царство, яке ніколи не буде зруйноване, і влада його не перейде до іншого народу. Воно розтрощить усі ці царства й покладе їм край, а саме стоятиме вічно.

⁴⁵Ось що означало видіння: камінь, що відірвався від гори не людськими руками, розбив на шматки залізо, бронзу, глину, срібло й золото. Наш великий Отець показав цареві, що станеться після цього. Сон цей певний, а тлумачення його правдиве.»

Цар, упокорений перед нашим Отцем

⁴⁶Тоді цар Навуходоносор упав долілиць, уклонився Даниїлові й наказав принести йому жертву та кадило.

⁴⁷Цар сказав Даниїлові: «Воістину твій Бог — Бог богів і Господь царів, і Той, Хто відкриває таємниці, бо ти зміг відкрити цю таємницю.»

⁴⁸Тоді цар підніс Даниїла до великої шани, дав йому багато щедрих дарів і зробив його правителем усієї провінції Вавилону та головним начальником над усіма його мудрецями. ⁴⁹Даниїл попросив царя, і той поставив Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо над справами провінції Вавилону; а Даниїл залишився при царському дворі.