1 Самуїла 15

15 ¹Самуїл сказав Саулові: «Наш Отець послав мене помазати тебе царем над своїм народом, Ізраїлем. Тож тепер послухай слів нашого Отця.

²Так говорить Отець небесних військ: „Я згадав те, що Амалик зробив Ізраїлеві, — як він став йому на дорозі, коли той виходив з Єгипту. ³Іди, порази Амалика й повністю знищ усе, що їм належить. Не май милосердя — убий чоловіка й жінку, дитину й немовля, вола й вівцю, верблюда й осла“».

⁴Саул скликав військо й полічив його в Телаїмі: двісті тисяч піхотинців і десять тисяч мужів Юди. ⁵Саул підійшов до міста Амаликового й влаштував засідку в долині. ⁶Саул сказав кенеянам: «Ідіть, відійдіть, заберіться геть від амаликитян, щоб я не змів вас разом із ними; бо ви виявили доброту всьому народові Ізраїля, коли вони виходили з Єгипту». І кенеяни відійшли від амаликитян.

⁷Потім Саул розбив амаликитян від Хавіли аж до Шура, що на схід від Єгипту. ⁸Агага, царя амаликитян, він захопив живим, а весь народ віддав на цілковите знищення мечем. ⁹Та Саул і військо пощадили Агага, найкращих овець і худобу, ситих тварин і ягнят — усе добре. Вони не захотіли їх знищувати, а на знищення віддали все, що було зневажене й нічого не варте.

¹⁰Тоді було слово нашого Отця до Самуїла:

¹¹«Я жалкую, що зробив Саула царем, бо він відвернувся від мене й не виконав того, що я звелів». Самуїл розгнівався й волав до нашого Отця цілу ніч. ^a a v11 Коли наш Отець каже, що «жалкує» про те, що зробив Саула царем, він не визнає помилки, а виражає справжню скорботу через відступництво Саула — як ясно показує вірш 29, він не змінює свого рішення так, як людина.

¹²Самуїл встав рано-вранці, щоб зустріти Саула, і йому сказали: «Саул прийшов до Кармелу й поставив собі пам’ятник, а потім повернувся й зійшов до Ґілґалу».

¹³Самуїл прийшов до Саула. Саул сказав: «Нехай благословить тебе наш Отець! Я виконав наказ нашого Отця».

¹⁴Але Самуїл сказав: «Що ж це за бекання овець у моїх вухах і мукання худоби, яке я чую?»

¹⁵Саул сказав: «Їх привели від амаликитян; військо пощадило найкращих овець і худобу, щоб принести в жертву твоєму Отцеві, а решту віддали на знищення».

¹⁶Самуїл сказав Саулові: «Годі — дозволь мені сказати тобі, що наш Отець промовив до мене минулої ночі». «Говори», — сказав Саул.

¹⁷Самуїл сказав: «Хоч ти малий у власних очах, хіба не став ти головою племен Ізраїля? Наш Отець помазав тебе царем над Ізраїлем ¹⁸і наш Отець послав тебе з дорученням, кажучи: „Іди, віддай на знищення грішників, амаликитян; воюй проти них, доки не вигубиш їх“». ¹⁹«Чому ж ти не послухався голосу нашого Отця? Ти кинувся на здобич і вчинив зло в очах нашого Отця».

²⁰Саул сказав Самуїлові: «Але ж я послухався голосу нашого Отця! Я пішов з дорученням, з яким послав мене наш Отець, привів Агага, царя Амалика, а амаликитян віддав на знищення. ²¹Але військо взяло зі здобичі, призначеної на знищення, найкращих овець і худобу, щоб принести в жертву твоєму Отцеві в Ґілґалі».

²²Самуїл сказав: «Чи наш Отець тішиться всепаленнями та жертвами так само, як послухом голосу нашого Отця? Послух кращий за жертву, а прислухатися краще, ніж лій баранів. ²³Бо непокора — як гріх ворожіння, а зухвалість — як беззаконня ідолопоклонства. За те, що ти відкинув слово нашого Отця, він відкинув тебе від царювання».

²⁴Саул сказав Самуїлові: «Я згрішив. Я переступив наказ нашого Отця і твої слова, бо злякався народу й послухався його. ²⁵А тепер, прошу, прости мій гріх і вернися зі мною, щоб я поклонився нашому Отцеві».

²⁶Самуїл сказав Саулові: «Я не вернуся з тобою. Ти відкинув слово нашого Отця, і наш Отець відкинув тебе як царя над Ізраїлем». ²⁷Коли Самуїл повернувся, щоб іти, Саул ухопився за край Самуїлового плаща, і той розірвався. ²⁸Самуїл сказав йому: «Наш Отець відірвав сьогодні від тебе царство Ізраїля й віддав його ближньому твоєму, кращому за тебе. ²⁹Слава Ізраїля, наш Отець, не збреше й не змінить свого рішення, бо він не людина, щоб міняти своє рішення».

³⁰Саул сказав: «Я згрішив, але, прошу, вшануй мене тепер перед старійшинами мого народу й перед Ізраїлем; вернися зі мною, щоб я поклонився твоєму Отцеві».

³¹І Самуїл вернувся із Саулом, і Саул поклонився нашому Отцеві. ³²Тоді Самуїл сказав: «Приведіть до мене Агага, царя амаликитян». Агаг підійшов до нього впевнено, думаючи: «Напевно, смертельна небезпека минула».

³³Самуїл сказав: «Як твій меч позбавляв жінок дітей, так і твоя мати стане бездітною серед жінок». І порубав Агага на шматки перед нашим Отцем у Ґілґалі.

³⁴Потім Самуїл пішов до Рами, а Саул піднявся до свого дому в Ґіві Сауловій. ³⁵Самуїл більше не бачив Саула до дня своєї смерті, але Самуїл сумував за Саулом. А наш Отець жалкував, що зробив Саула царем над Ізраїлем.