Судді 16

16 ¹Самсон пішов до Гази й побачив там блудницю та був з нею близький. ²Коли жителі Гази почули: «Самсон прийшов сюди», — вони оточили те місце, цілу ніч чатуючи на нього біля міської брами. Усю ніч вони мовчали, кажучи: «На світанку вб’ємо його.» ³Самсон пролежав до півночі. Опівночі він устав, схопив двері міської брами з обома бічними стовпами, вирвав їх разом із засувом, поклав собі на плечі й виніс на вершину гори, що навпроти Хеврона.

⁴Після цього він покохав жінку в долині Сорек, на ім’я Даліла. ⁵Филистимські володарі прийшли до неї й сказали: «Звабь його та дізнайся, у чому його велика сила і як нам здолати та зв’язати його, щоб підкорити. Кожен з нас дасть тобі тисячу сто срібняків.»

⁶Даліла сказала Самсонові: «Скажи мені, у чому твоя велика сила і чим тебе можна зв’язати та підкорити.»

⁷Самсон сказав їй: «Якщо зв’яжуть мене сімома свіжими тятивами, ще не висохлими, я ослабну й стану, як кожен інший чоловік.»

⁸Тоді филистимські володарі принесли їй сім свіжих тятив, ще не висохлих, і вона зв’язала його ними. ⁹А в неї у внутрішній кімнаті сиділи в засідці люди. Вона сказала йому: «Филистимляни на тебе, Самсоне!» Але він розірвав тятиви, як рветься пасмо клоччя, коли торкнеться вогню. Так і не розкрилася таємниця його сили.

¹⁰Даліла сказала Самсонові: «Ти насміявся з мене й набрехав мені. Тепер скажи мені, чим тебе можна зв’язати.»

¹¹Він сказав їй: «Якщо міцно зв’яжуть мене новими мотузками, яких ще не вживали, я ослабну й стану, як кожен чоловік.»

¹²Даліла взяла нові мотузки й зв’язала його ними, кажучи: «Самсоне, филистимляни на тебе!» А у внутрішній кімнаті сиділи в засідці люди. Але він зірвав мотузки зі своїх рук, наче нитки.

¹³Даліла сказала Самсонові: «Ти досі насміхався з мене й брехав мені. Скажи мені, чим тебе можна зв’язати.» Він сказав їй: «Якщо вплетеш сім кіс моєї голови в тканину на верстаті й міцно закріпиш кілком, я ослабну, як кожен чоловік.»

¹⁴Вона закріпила її кілком і сказала йому: «Самсоне, филистимляни на тебе!» Але він прокинувся зі сну й вирвав кілок, верстат і тканину.

¹⁵Вона сказала: «Як ти можеш казати „Я кохаю тебе“, коли твого серця немає зі мною? Тричі ти насміявся з мене й не сказав мені, у чому твоя велика сила.»

¹⁶Коли вона день у день докучала йому своїми словами й невпинно напосідала на нього, йому так набридло це, що він волів би померти. ¹⁷І він відкрив їй усе своє серце: «Бритва ніколи не торкалася моєї голови, бо я назорей нашого Отця від лона своєї матері. Якщо мене поголять, сила залишить мене, і я ослабну, як кожен інший чоловік.»

¹⁸Коли Даліла побачила, що він відкрив їй усе своє серце, вона послала по филистимських володарів: «Прийдіть ще раз, бо він відкрив мені все своє серце.» І вони прийшли до неї зі сріблом у руках. ¹⁹Вона приспала його на своїх колінах, покликала чоловіка й звеліла йому поголити сім кіс його голови. Вона почала підкоряти його, і сила залишила його. ²⁰Вона сказала: «Филистимляни на тебе, Самсоне!» Він прокинувся зі сну й подумав: «Вийду, як раніше, і вирвуся.» Але він не знав, що наш Отець покинув його.

²¹Филистимляни схопили його, викололи йому очі й привели до Гази. Там вони скували його бронзовими кайданами, і він молов зерно у в’язниці. ²²Але волосся на його голові знову почало рости після того, як було поголене.

Отець знову зміцнює Самсона

²³Филистимські володарі зібралися, щоб принести велику жертву Дагонові, своєму богові, і повеселитися, кажучи: «Наш бог віддав нам у руки Самсона, нашого ворога.» ²⁴Коли люди побачили його, вони вихваляли свого бога, кажучи: «Наш бог віддав нам нашого ворога, що спустошував нашу землю й помножив наших убитих.»

²⁵Коли серця їхні розвеселилися, вони сказали: «Покличте Самсона, нехай потішить нас.» І привели Самсона з в’язниці, і він бавив їх. Його поставили між стовпами. ²⁶Самсон сказав юнакові, що тримав його за руку: «Дай мені помацати стовпи, на яких стоїть дім, щоб я міг на них обпертися.» ²⁷Дім був повний чоловіків і жінок; там були всі филистимські володарі, а на даху — близько трьох тисяч чоловіків і жінок, що дивилися, як Самсон бавить їх. ²⁸Тоді Самсон покликав нашого Отця: «Всевладний Отче, згадай про мене, благаю. Зміцни мене лише цього разу, щоб одним ударом я звершив суд над филистимлянами за мої два ока.» ²⁹Самсон обхопив два середні стовпи, що підтримували дім, і сперся на них — правою рукою на один, лівою на другий. ³⁰Самсон сказав: «Нехай і я помру разом з филистимлянами.» Він наліг з усієї сили, і дім упав на володарів та на весь народ, що був у ньому. Так він убив при своїй смерті більше, ніж за свого життя.

³¹Його брати й уся родина його батька зійшли, узяли його, винесли й поховали між Цорою та Естаолом, у гробниці його батька Маноаха. Він судив Ізраїль двадцять років.