Судді 17

17 ¹Був собі чоловік із Єфремових гір на ім’я Миха. ²Він сказав своїй матері: «Тисяча сто срібняків, що їх забрали в тебе і через які ти промовила прокляття, — я чув, як ти це казала, — ось те срібло в мене; це я його взяв». А його мати сказала: «Нехай благословить наш Отець мого сина».

³Тож він повернув тисячу сто срібняків своїй матері, і вона сказала: «Я урочисто присвячую це срібло нашому Отцеві власною рукою, для мого сина, щоб зробити різьблений образ і литого ідола. Тепер я повертаю його тобі».

⁴Він повернув срібло своїй матері; вона взяла двісті срібняків і дала їх золотареві, який зробив різьблений образ і литого ідола; і стояв він у домі Михи.

⁵Цей чоловік, Миха, мав святилище, зробив ефод і домашніх ідолів та висвятив одного зі своїх синів на священника. ⁶У ті дні не було царя в Ізраїлі; кожен робив те, що було правильне в його власних очах. ⁷Був собі юнак із Вифлеєма юдейського, з роду Юди; він був левитом і мешкав там. ⁸Цей чоловік залишив Вифлеєм юдейський, щоб знайти інше місце для проживання, і, мандруючи далі, дійшов до Єфремових гір, до дому Михи. ⁹Миха запитав: «Звідки ти?» Той відповів: «Я левит із Вифлеєма юдейського; шукаю, де б оселитися».

¹⁰Миха сказав: «Залишся в мене; будь мені за батька і священника, а я даватиму тобі десять срібняків на рік, одяг і харчі». Тож левит увійшов. ¹¹Левит погодився залишитися в того чоловіка, і той юнак став йому як один із його синів. ¹²Миха висвятив левита, і юнак став його священником та жив у домі Михи. ¹³Миха сказав: «Тепер я знаю, що наш Отець буде добрий до мене, бо маю левита за священника». ^a a v13 Миха впевнений, що наш Отець благословить його, бо найняв левита доглядати своїх ідолів, — трагедія привласнення імені Отця для поклоніння, створеного нашими власними руками.