Йов 4

4 ¹Тоді відповів Еліфаз із Теману: ²«Якщо хтось наважиться мовити тобі слово, чи стомишся ти? Та хто ж здатен утриматися від слів? ³Ось ти багатьох навчав і зміцнював слабкі руки. ⁴Твої слова підводили того, хто спотикався, і зміцнювали підкошені коліна. ⁵А тепер це прийшло до тебе, і ти знемагаєш; торкнулося тебе, і ти збентежений. ⁶Хіба не твій страх перед Богом — твоя впевненість, і непорочність твоїх доріг — твоя надія? ⁷Пригадай-но: хто, будучи невинним, будь-коли гинув? Де колись було знищено праведних? ⁸Як я бачив, ті, хто оре беззаконня і сіє лихо, те саме й жнуть. ⁹Від подиху Божого вони гинуть, і від пориву його гніву зникають. ¹⁰Рик лева, голос лютого лева, зуби левенят — вони зламані. ¹¹Гине дужий лев без здобичі, і розбігаються малята левиці. ¹²А до мене потай було принесено слово, і вухо моє вловило його шепіт. ¹³Серед тривожних думок від нічних видінь, коли глибокий сон огортає людей, ¹⁴напав на мене жах і тремтіння, і всі мої кості затряслися. ¹⁵Дух майнув повз моє обличчя, і волосся на тілі моєму стало дибки. ¹⁶Воно спинилося, та я не міг розгледіти його обрису. Якась постать була перед очима моїми; настала тиша, і тоді почув я голос: ¹⁷„Чи може смертний бути праведним перед Богом? Чи може чоловік бути чистим перед своїм Творцем? ^a a v17 Еліфаз змальовує Бога як далекого суддю, перед яким жоден смертний не може встояти, — це той регістр, від якого троє друзів так ніколи й не звільняться, і те бачення, яке заключні розділи книги викривають як незнання нашого Отця. ¹⁸Ось навіть слугам своїм він не довіряє і ангелам своїм закидає хибу; ¹⁹то наскільки ж більше ті, що живуть у глиняних домівках, чия основа — у поросі, кого розчавлюють, наче міль. ²⁰Між ранком і вечором вони розбиті вщент; непомічені, гинуть навіки. ²¹Хіба не висмикують у них зсередини їхню шатрову мотузку? Вони помирають, так і не здобувши мудрості.“» ^b b v21 Образ шатрової мотузки змальовує життя як намет: коли мотузку висмикують, уся споруда завалюється і зникає.