Звернися до Бога і прийми виправлення
Еліфаз радить Йову віднести свою справу до Бога, який підносить упокорених і ловить хитрих. Він називає страждання напученням, яке слід прийняти, і обіцяє порятунок від голоду, війни та наклепу й глибоку старість. Упевнена порада щодо справи, яку він хибно розуміє.
5 1«Поклич тепер — чи є хтось, хто тобі відповість? До кого зі святих ти звернешся? 2Бо гнів убиває нерозумного, а заздрість умертвляє простодушного. 3Я сам бачив, як нерозумний пускав коріння, та раптом я прокляв його оселю. 4Його діти далекі від безпеки; їх розчавлюють на суді, і немає кому їх врятувати. 5Голодні з’їдають його врожай, беручи його навіть з-поміж тернів, а спраглі жадібно тягнуться до його багатства. 6Бо недоля не виходить з пороху, і біда не проростає із землі. 7Та людина народжується на біду так само певно, як іскри летять угору.
8«Щодо мене, то я шукав би Бога, і Богові доручив би свою справу. 9Він чинить великі діла, яких не збагнути, і чудеса без ліку. 10Він дає дощ на лице землі і посилає воду на поля. 11Він підносить принижених на висоту, і ті, що сумують, піднесені до безпеки. 12Він руйнує задуми хитрих, тож їхні руки не досягають успіху. 13Він ловить мудрих у їхній хитрості, і задуми підступних зметено геть. 14Удень вони натрапляють на темряву і опівдні намацують дорогу, наче вночі. 15Але він рятує вбогого від меча їхніх уст і від руки сильного. 16Тож убогий має надію, а несправедливість стуляє свої уста.
17«Який же блаженний той, кого Бог виправляє; тож не зневажай напоумлення Всемогутнього. a a v17 Ці слова належать Еліфазові — це не вирок Отця щодо Йова. У 42:7 Отець докоряє Еліфазові за те, що той хибно його подає; те, що звучить як усталена мудрість, перетворюють на зброю, щоб натякнути, нібито Йовові страждання неодмінно доводять прихований гріх. 18Бо він ранить, та він і перев’язує рани; він розбиває, але його руки зцілюють. 19Із шести бід він визволить тебе, і в сімох жодне лихо тебе не торкнеться. 20Під час голоду він викупить тебе від смерті, а на війні — від сили меча. 21Ти будеш схований від бича язика і не боятимешся спустошення, коли воно прийде. 22Над спустошенням і голодом ти сміятимешся і не боятимешся диких звірів землі. 23Бо ти матимеш заповіт із камінням поля, і дикі звірі поля будуть із тобою в мирі. 24Ти знатимеш, що твій намет у безпеці; ти оглянеш свою кошару і не знайдеш нестачі. 25Ти знатимеш, що твоїх дітей буде багато, а твоїх нащадків — як трави на землі. 26Ти зійдеш у свою могилу в похилому віці, наче сніп, зібраний у свою пору.
27«Так, це ми дослідили, і це правда. Послухай це і сам для себе пізнай».
