Йов 6

6 ¹Тоді Йов відповів: ²«О, якби ж то можна було зважити мою скорботу й покласти все моє лихо разом на терези! ³Воно напевне переважило б пісок морів — тому мої слова й були нестримні. ⁴Бо в мені стріли Всемогутнього; мій дух п’є їхню отруту; жахи Божі вишикувалися проти мене. ⁵Чи реве дикий осел над своєю травою, чи мукає віл над своїм кормом? ⁶Чи їдять несмачну їжу без солі, чи є смак у соку мальви? ^a a v6 Мальва — це дика рослина; її водянистий сік був прісним і несмачним — образ їжі, що не дає ні поживи, ні втіхи. ⁷Моя душа відмовляється торкатися до них; така їжа для мене огидна. ⁸О, якби ж то справдилося моє прохання, якби Бог дав мені те, чого я прагну, ⁹щоб Бог зволив розчавити мене, простягнути свою руку й відтяти мене! ¹⁰Це й досі було б мені втіхою — я стрибав би з радості навіть у безжальному болю — бо я не зрікся слів Святого. ¹¹Яка в мене сила, щоб і далі надіятися? І який кінець чекає на мене, щоб бути терплячим? ¹²Чи моя сила — це сила каменю? Чи моє тіло з бронзи? ¹³Чи зовсім немає в мені допомоги тепер, коли здоровий глузд вигнано з мене? ¹⁴Хто відмовляє другові в доброті, той зрікається страху перед Всемогутнім. ¹⁵А мої брати зрадливі, наче пустельний потік, наче русла струмків, що розливаються й пересихають, ¹⁶темні від талого льоду, набряклі від прихованого снігу, ¹⁷але в посушливу пору вони зникають; коли настає спека, щезають зі свого місця. ¹⁸Каравани звертають зі своїх шляхів; вони йдуть у пустку й гинуть. ¹⁹Каравани Теми шукають води; мандрівники Шеви сподіваються на неї. ²⁰Вони засоромлені, бо покладали надію; доходять до того місця — і розчаровані. ²¹Тепер і ви стали нічим; ви бачите щось страшне й лякаєтеся. ²²Хіба я коли казав: „Дайте мені щось“? Чи: „Дайте за мене хабар зі свого багатства“? ²³Чи: „Врятуйте мене з руки ворога“? Чи: „Визволіть мене з лабет жорстоких“? ²⁴Навчіть мене, і я замовкну; покажіть мені, де я схибив. ²⁵Якими болючими бувають чесні слова! Але що ж насправді доводить ваш докір? ²⁶Невже ви хочете виправляти самі лише слова, вважаючи мову зневіреного за вітер? ²⁷Ви навіть кидали б жереб про сироту й торгували б своїм другом. ²⁸Але тепер, прошу, погляньте на мене — я нізащо не збрехав би вам в обличчя. ²⁹Схаменіться, благаю вас; хай не буде кривди. Схаменіться — моя праведність ще стоїть. ³⁰Хіба є неправда на моєму язиці? Хіба мої уста не розрізнять згубного?»