Вихід 12

12 ¹Наш Отець сказав Мойсеєві та Ааронові в єгипетській землі:

²«Цей місяць нехай буде для вас початком місяців, першим місяцем року. ³Скажіть усій громаді Ізраїлю: десятого дня цього місяця нехай кожен візьме ягня на родину, по ягняті на кожен дім. ⁴Якщо ж родина замала для цілого ягняти, нехай він разом із найближчим сусідом візьме одне ягня за кількістю людей, рахуючи, скільки кожен з’їдає. ⁵Ваше ягня має бути без вади, однорічне самче; візьміть його з овець або з кіз. ⁶Тримайте його до чотирнадцятого дня цього місяця; тоді вся громада зібрання Ізраїлю заколе його надвечір. ⁷Нехай візьмуть трохи крові й помажуть обидва одвірки та поперечку над дверима в тих домах, де будуть його їсти. ⁸Тієї ночі нехай їдять м’ясо, спечене на вогні, з прісним хлібом та гіркими травами — отак нехай їдять. ⁹Не їжте його сирим чи звареним у воді, а лише спеченим на вогні — голову, ноги та нутрощі. ¹⁰Не лишайте нічого з нього до ранку; а те, що залишиться до ранку, спаліть. ¹¹Їжте його так: підперезавшись, взувши сандалі на ноги й узявши палицю в руку; їжте поспіхом. Це Пасха нашого Отця. ¹²Тієї ночі Я пройду єгипетською землею й уражу кожного первістка в єгипетській землі, від людини до худоби, і звершу суд над усіма богами Єгипту. Я — ваш Отець. ¹³Кров буде вам знаком на домах, де ви перебуваєте. Коли Я побачу кров, то обмину вас — і жодна пошесть не знищить вас, коли Я вражатиму єгипетську землю. ^a a v13 Кров на одвірку, що відвертає суд, указує на Ісуса, нашого пасхального Агнця, чия кров захищає всіх, хто довіряє йому.

¹⁴«Цей день буде для вас пам’яткою; святкуйте його як свято вашому Отцеві — установа навіки для всіх ваших поколінь; святкуйте його. ¹⁵Сім днів їжте прісний хліб. Першого ж дня повисипайте всю закваску з ваших домів, бо кожен, хто їстиме квасне від першого до сьомого дня, буде викорінений з Ізраїлю. ¹⁶Першого дня скличте святі збори, і сьомого дня — святі збори. Жодної праці не робіть у ці дні, крім приготування того, що кожному треба їсти, — тільки це вам можна робити. ¹⁷Дотримуйтесь свята Прісного хліба, бо саме цього дня Я вивів ваші полки з єгипетської землі. Дотримуйтесь цього дня з роду в рід як вічної установи. ¹⁸Першого місяця, від вечора чотирнадцятого дня до вечора двадцять першого дня, їжте прісний хліб. ¹⁹Сім днів нехай не знайдеться закваски у ваших домах; кожен, хто їстиме щось квасне, буде викорінений з громади Ізраїлю — чи то чужинець, чи то корінний житель землі. ²⁰Не їжте нічого квасного; усюди, де житимете, їжте прісний хліб.»

²¹Мойсей скликав усіх старійшин Ізраїлю й сказав їм: «Виберіть собі ягнят для ваших родин і заколіть пасхальне ягня. ²²Візьміть пучок ісопу, умочіть його в кров, що в мисці, і помажте цією кров’ю з миски поперечку та обидва одвірки. Ніхто з вас нехай не виходить за двері свого дому до ранку. ²³Бо наш Отець пройде, щоб уразити Єгипет. Побачивши кров на поперечці й на обох одвірках, наш Отець обмине ті двері й не дасть губителеві ввійти у ваші доми, щоб уразити вас. ²⁴Дотримуйтесь цього наказу як вічної установи для вас і для ваших дітей. ²⁵Коли ввійдете в землю, яку наш Отець дасть вам, як і обіцяв, дотримуйтесь цього служіння. ²⁶А коли ваші діти запитають вас: „Що означає для вас це служіння?“, ²⁷скажіть їм: „Це пасхальна жертва нашому Отцеві: він обминув доми синів Ізраїлю в Єгипті, коли вражав єгиптян, а наші оселі вберіг.“» Тоді народ схилився й поклонився.

²⁸Ізраїльтяни пішли й зробили так, як наш Отець звелів Мойсеєві та Ааронові; так вони й зробили.

²⁹Опівночі наш Отець уразив кожного первістка в Єгипті — від первістка фараона, що сидів на своєму троні, до первістка в’язня в темниці, і кожного первістка худоби. ³⁰Тієї ночі фараон устав — він, його вельможі та весь Єгипет — і знявся великий лемент у Єгипті, бо не було дому, де не було б мерця.

Фараон відпускає їх

³¹Тієї ночі він покликав Мойсея та Аарона: «Уставайте, ідіть геть від мого народу — ви та ізраїльтяни — ідіть, служіть Богові, як казали. ³²Беріть і свою дрібну худобу, і свою велику, як казали, та йдіть — і мене поблагословіть.»

³³Єгиптяни наполягали, щоб ізраїльтяни швидше покинули землю, кажучи: «Ми всі помремо.» ³⁴Народ забрав своє тісто, поки воно ще не вкисло, несучи діжі, загорнуті в плащі, на своїх плечах. ³⁵Ізраїль зробив, як сказав Мойсей: вони попросили в єгиптян срібла, золота та одягу. ³⁶А наш Отець дав народові прихильність в очах єгиптян, тож ті дали їм, чого вони просили; так народ обібрав єгиптян.

³⁷Ізраїль вирушив з Рамзеса до Суккота — близько 600 000 чоловіків пішки, крім жінок і дітей. ³⁸Разом з ними вийшов і великий різнорідний натовп, з дрібною та великою худобою, з дуже численними стадами. ³⁹З тіста, яке винесли з Єгипту, вони напекли прісних коржів, бо воно не вкисло, — адже їх вигнали з Єгипту, і вони не мали часу ні зволікати, ні наготувати собі їжі. ⁴⁰Час, який сини Ізраїлю прожили в Єгипті, становив чотириста тридцять років. ⁴¹А по чотирьохстах тридцятьох роках, саме того дня, усі полки нашого Отця вийшли з єгипетської землі. ⁴²Це була ніч, яку наш Отець пильнував, щоб вивести їх з єгипетської землі; саме цю ніч усі сини Ізраїлю пильнують для нашого Отця з роду в рід.

Хто може їсти Пасху

⁴³Наш Отець сказав Мойсеєві та Ааронові: «Ось установа про Пасху: жоден чужинець не може їсти її, ⁴⁴але кожен раб, куплений за гроші, може їсти її, коли ти обріжеш його. ⁴⁵Ні приходько, ні наймит не можуть їсти її. ⁴⁶Їжте її в одному домі; не виносьте нічого з м’яса з дому надвір і не ламайте жодної з її кісток. ^b b v46 Жодна кістка ягняти не мала бути зламана — те саме сказано про Ісуса на хресті, справжнього пасхального Агнця. ⁴⁷Уся громада Ізраїлю нехай святкує її. ⁴⁸Якщо чужинець, що живе з тобою, захоче справити Пасху нашому Отцеві, нехай обріжуться всі чоловіки в його домі; тоді він може приступити й справити її — і стане як корінний житель землі. Але жоден необрізаний не може їсти її. ⁴⁹Один закон нехай буде для корінного жителя і для чужинця, що живе серед вас.»

⁵⁰Усі сини Ізраїлю зробили так, як наш Отець звелів Мойсеєві та Ааронові; так вони й зробили. ⁵¹Саме того дня наш Отець вивів синів Ізраїлю з єгипетської землі за їхніми полками.