2 Самуїла 15

15 ¹Згодом Авесалом завів собі колісницю й коней і п’ятдесят чоловіків, що бігли поперед нього. ²Авесалом вставав рано й ставав біля дороги до воріт. І коли хтось зі своєю суперечкою йшов до царя на суд, Авесалом гукав: «З якого ти міста?» А той відповідав: «Твій слуга з одного з племен Ізраїля.»

³Тоді Авесалом казав йому: «Поглянь, твої вимоги добрі й справедливі, та цар не призначив нікого, хто б тебе вислухав.» ⁴І додавав Авесалом: «Якби ж то мене настановили суддею в цій землі! Тоді кожен, хто має суперечку чи справу, міг би прийти до мене, і я чинив би йому правосуддя.» ⁵І коли хтось підходив, щоб поклонитися йому, Авесалом простягав руку, обіймав його й цілував. ⁶Так робив Авесалом з кожним ізраїльтянином, який приходив до царя на суд, і так він викрав серця Ізраїля.

⁷Через чотири роки Авесалом сказав цареві: «Дозволь мені піти до Хеврона, щоб виконати обітницю, яку я дав нашому Отцеві. ⁸Бо, живучи в Ґешурі в Арамі, я дав обітницю: „Якщо наш Отець поверне мене до Єрусалима, я поклонюся йому.“»

⁹Цар сказав йому: «Іди з миром.» Тож Авесалом підвівся й пішов до Хеврона.

¹⁰Авесалом розіслав таємних вісників по всіх племенах Ізраїля: «Коли почуєте звук баранячого рога, кажіть: „Авесалом царює в Хевроні!“»

¹¹З Авесаломом пішло двісті запрошених чоловіків з Єрусалима, що пішли в усій щирості, нічого не знаючи про змову. ¹²Коли Авесалом приносив жертви, він послав до Ґіло по Давидового радника Ахітофела ґілонянина. Змова міцніла, і прибічників Авесалома ставало дедалі більше.

Давид тікає від свого сина Авесалома

¹³До Давида прийшов вісник: «Серця ізраїльтян схилилися до Авесалома.»

¹⁴Давид сказав усім слугам, що були з ним у Єрусалимі: «Вставайте! Треба тікати, бо ніхто з нас не врятується від Авесалома. Поспішайте, інакше він скоро наздожене нас, занапастить нас і вразить місто мечем.»

¹⁵Царські слуги відповіли йому: «Що б не вирішив мій володар цар, твої слуги готові.»

¹⁶Тож цар вийшов, і за ним пішов увесь його дім, але він залишив десять наложниць, щоб доглядали палац. ^a a v16 Наложниці були другорядними дружинами з меншими правами, ніж головна дружина. ¹⁷Цар вирушив, і за ним ішов увесь народ, і вони спинилися біля останнього дому. ¹⁸Усі його слуги проходили повз нього, а також усі керетяни й пелетяни; і всі шістсот ґіттян, що прийшли за ним із Ґата, простували перед царем. ^b b v18 Керетяни й пелетяни були добірними загонами особистої охорони Давида.

¹⁹Цар сказав Іттаєві ґіттянину: «Навіщо й тобі йти з нами? Повернися й залишся з новим царем; ти ж чужинець, вигнанець, далеко від своєї батьківщини. ²⁰Ти прийшов лише вчора. Чи маю я сьогодні водити тебе з нами, коли й сам не знаю, куди йду? Повернися й візьми з собою своїх братів. Нехай наш Отець виявить тобі незмінну любов і вірність.»

²¹Іттай відповів цареві: «Як живий наш Отець і як живий мій володар цар, де б не був мій володар цар, чи то в житті, чи в смерті, там буде й твій слуга.»

²²Давид сказав Іттаєві: «Іди, переходь.» Тож Іттай ґіттянин перейшов з усіма своїми людьми й з усіма дітьми, що були з ним. ²³Уся земля голосно плакала, коли весь народ переходив. Цар перейшов долину Кедрон, і весь народ рушив до пустелі. ²⁴Був там і Садок, а з ним усі левити, що несли ковчег заповіту нашого Отця. Вони поставили ковчег нашого Отця, і Авіатар приносив жертви, доки весь народ не вийшов з міста. ²⁵Цар сказав Садокові: «Поверни ковчег нашого Отця назад у місто. Якщо наш Отець буде прихильний до мене, він поверне мене й дасть мені знову побачити його та оселю, де він живе. ²⁶А якщо він скаже: „Нема мені втіхи в тобі“, — ось я, нехай зробить зі мною, що вважає за добре.» ²⁷Ще сказав цар священикові Садокові: «Хіба ти не провидець? Повернися в місто з миром і візьми з собою двох своїх синів — Ахімааца, твого сина, і Йонатана, сина Авіатара. ²⁸Я чекатиму біля переходів у пустелі, доки не прийде від вас звістка, щоб сповістити мене.» ²⁹Тож Садок і Авіатар понесли ковчег нашого Отця назад до Єрусалима й залишилися там.

³⁰Давид піднімався на Оливну гору, плачучи на ході, з покритою головою й босими ногами. І весь народ, що був з ним, покрив свої голови й піднімався, плачучи на ході. ^c c v30 Зраджений цар, що плаче, піднімаючись на Оливну гору, прообразує Ісуса, який багато пізніше перейшов цю саму долину й сумував на цьому самому пагорбі тієї ночі, коли зрадив його довірений друг.

³¹Давидові сказали: «Ахітофел серед змовників з Авесаломом.» Тоді Давид помолився: «Отче наш, оберни пораду Ахітофела на безумство.»

³²Коли Давид дійшов до вершини, де поклонялися нашому Отцеві, назустріч йому вийшов Хушай архіянин, з роздертою одежею і з порохом на голові. ³³Давид сказав йому: «Якщо ти підеш зі мною, то будеш мені лише тягарем.»

³⁴Але якщо ти повернешся в місто й скажеш Авесаломові: „Я буду твоїм слугою, мій царю; як я служив раніше твоєму батькові, так тепер служитиму тобі“, — то зможеш зруйнувати для мене пораду Ахітофела. ³⁵Садок і Авіатар, священики, будуть там з тобою. Розкажи їм усе, що почуєш у царському домі. ³⁶Там з ними двоє їхніх синів — Ахімаац, син Садока, і Йонатан, син Авіатара. Через них передавай мені звістку про все, що почуєш.

³⁷Тож Хушай, друг Давида, увійшов у місто саме тоді, коли Авесалом входив у Єрусалим.