2 Самуїла 16

16 ¹Коли Давид трохи зайшов за вершину, його зустрів Ціва, слуга Мефівошета, з парою осідланих ослів, що везли двісті хлібин, сто в’язок родзинок, сто літніх плодів і міх вина. ²Цар запитав Ціву: «Навіщо ти це привіз?» Ціва відповів: «Осли — щоб їхала царська родина, хліб і літні плоди — щоб їли юнаки, а вино — щоб пив кожен, хто знеможе в пустелі.»

³Цар запитав: «Де син твого пана?» Ціва відповів: «Він лишився в Єрусалимі, бо сказав: „Сьогодні дім Ізраїля поверне мені царство мого батька.“»

⁴Цар сказав Ціві: «Усе, що належало Мефівошетові, тепер твоє.» Ціва сказав: «Вклоняюся тобі. Нехай знайду ласку в тебе, пане мій царю.»

Шимей проклинає царя-втікача

⁵Коли цар Давид дійшов до Бахуріма, звідти вийшов чоловік із роду Саула, Шимей, син Ґери, і безупинно проклинав. ⁶Він кидав камінням у Давида й усіх слуг царя Давида, хоча весь народ і всі хоробрі воїни були праворуч і ліворуч від нього. ⁷Проклинаючи, Шимей говорив: «Геть, геть, ти, кровожерний чоловіче, негіднику! ⁸Наш Отець повернув на тебе всю кров дому Саула, замість якого ти царював, і наш Отець віддав царство в руку твого сина Авесалома. Тепер ти впіймався у власному злі, бо ти чоловік крові.» ^a a v8 Навіть проклинаючи, Шимей може звертатися лише до Отця — та змальовує його холодним месником, і саме цю брехню про серце Отця спростовує тиха Давидова довіра.

⁹Тоді Авішай, син Церуї, сказав цареві: «Навіщо дозволяти цьому мертвому псові проклинати пана мого царя? Дозволь мені піти й відрубати йому голову.» ¹⁰Але цар сказав: «Що вам до цього, сини Церуї? Якщо він проклинає, бо наш Отець сказав йому: „Прокляни Давида,“ то хто може спитати: „Навіщо ти це зробив?“»

¹¹Давид сказав Авішаєві й усім своїм слугам: «Ось мій рідний син, що вийшов із мого тіла, хоче вбити мене; то що вже казати про цього веніамінянина! Облиште його, нехай проклинає, бо наш Отець сказав йому. ¹²Можливо, наш Отець побачить мою біду й віддасть мені добром за сьогоднішнє прокляття. ¹³Давид і його люди йшли своєю дорогою, а Шимей ішов урівень по схилу навпроти, проклинаючи дорогою, кидаючи в нього камінням і жбурляючи порохом.» ¹⁴Цар і весь народ, що був з ним, прибули втомлені, і там він відпочив.

Авесалом входить до Єрусалима й отримує пораду

¹⁵Тим часом Авесалом і весь народ, мужі Ізраїля, прийшли до Єрусалима, і Ахітофел був з ним. ¹⁶Коли Хушай архіянин, друг Давида, прийшов до Авесалома, Хушай сказав Авесаломові: «Хай живе цар! Хай живе цар!»

¹⁷Авесалом запитав Хушая: «Чи це твоя відданість другові? Чому ти не пішов зі своїм другом?»

¹⁸Хушай сказав Авесаломові: «Ні; того, кого обрав наш Отець, і цей народ, і всі мужі Ізраїля, — його я буду, і з ним залишуся. ¹⁹До того ж, кому я маю служити? Хіба не його синові? Як я служив твоєму батькові, так служитиму й тобі.»

²⁰Тоді Авесалом сказав Ахітофелові: «Дай нам свою пораду. Що нам робити?»

²¹Ахітофел сказав Авесаломові: «Увійди до наложниць твого батька, яких він залишив стерегти дім. Тоді весь Ізраїль почує, що ти став осоружним для свого батька, і зміцняться руки всіх, хто з тобою.»

²²Тож поставили для Авесалома намет на даху, і він увійшов до наложниць свого батька на очах усього Ізраїля.

²³Тоді порада Ахітофела була немов питати поради безпосередньо в нашого Отця; так ставилися до всіх його порад і Давид, і Авесалом.