2 Самуїла 17

17 ¹Тоді Ахітофел сказав Авесаломові: «Дозволь мені вибрати дванадцять тисяч чоловіків і цієї ж ночі вирушити навздогін за Давидом. ²Я нападу на нього, поки він стомлений і знесилений, нажену на нього жах, і весь його народ розбіжиться; тоді я вб’ю тільки царя. ³Я поверну до тебе весь народ. Той єдиний чоловік, якого ти шукаєш, — його смерть означає, що всі повернуться, і весь народ житиме в мирі.»

⁴Ця порада видалася доброю Авесаломові й усім старійшинам Ізраїлю. ⁵Авесалом сказав: «Поклич також Хушая Аркянина, і послухаймо, що й він скаже.»

⁶Коли Хушай прийшов до нього, Авесалом сказав: «Ахітофел порадив ось що. Чи маємо зробити, як він каже? Якщо ні, то говори ти.»

⁷Хушай сказав Авесаломові: «Цього разу порада, яку дав Ахітофел, недобра. ⁸Хушай додав: «Ти знаєш свого батька та його людей — вони люті воїни, немов ведмедиця в полі, у якої забрали ведмежат. Твій батько — досвідчений воїн; він не ночуватиме разом із військом.» ⁹Навіть зараз він ховається в якійсь ямі чи деінде. Якщо дехто з твоїх людей упаде першим, то кожен, хто почує, скаже: «Авесаломових людей перебито!» ¹⁰Тоді навіть найхоробріший, чиє серце — як серце лева, розтане від страху, бо весь Ізраїль знає, що твій батько — воїн і ті, хто з ним, — хоробрі. ¹¹Тож ось моя порада: збери до себе весь Ізраїль, від Дана аж до Беер-Шеви, численний, як пісок біля моря, і сам іди в бій. ¹²Ми настигнемо його, де б він не був, впадемо на нього, немов роса на землю, і не залишимо живим ні його, ні жодного з його людей. ¹³А якщо він відступить до якогось міста, то весь Ізраїль принесе туди вірьовки, і ми стягнемо те місто в долину, аж поки не залишиться й камінця.»

¹⁴Авесалом і всі ізраїльтяни сказали: «Порада Хушая Аркянина краща за пораду Ахітофела.» Бо наш Отець вирішив зруйнувати добру пораду Ахітофела, щоб наш Отець міг навести лихо на Авесалома.

¹⁵Хушай сказав священникам Садокові й Авіатарові: «Ось що Ахітофел порадив Авесаломові та старійшинам Ізраїлю, а ось що порадив я. ¹⁶Тож швидко сповістіть Давида: „Не залишайся цієї ночі біля бродів у пустелі; неодмінно переходь, інакше цар і весь народ з ним будуть поглинуті.“»

¹⁷Йонатан і Ахімаац чекали біля Ен-Рогела; служниця ходила й розповідала їм, а вони йшли й розповідали цареві Давиду, бо не можна було, щоб їх побачили, як вони входять до міста. ¹⁸Але якийсь юнак побачив їх і сказав Авесаломові. Тож ці двоє поспішили геть і дісталися до дому одного чоловіка в Бахурімі, що мав у своєму дворі колодязь, і спустилися в нього. ¹⁹Жінка того чоловіка розстелила покривало над отвором колодязя й насипала на нього зерна, тож нічого не було помітно. ²⁰Коли слуги Авесалома прийшли до жінки в домі, вони запитали: «Де Ахімаац і Йонатан?» Вона відповіла: «Вони перейшли потік.» Чоловіки шукали, нікого не знайшли й повернулися до Єрусалима.

²¹Коли вони пішли, ті двоє вибралися з колодязя, пішли й доповіли цареві Давиду. Вони сказали йому: «Вставай і швидко переходь воду, бо Ахітофел замислив проти тебе ось що.»

²²Тож Давид і всі, хто був з ним, устали й перейшли Йордан. На світанку не залишилося жодного, хто б не перейшов його.

²³Коли Ахітофел побачив, що його поради не послухалися, він осідлав свого осла й подався додому, до свого міста. Він упорядкував свій дім, а потім повісився. Він помер, і його поховали в гробниці його батька.

²⁴Давид прийшов до Маханаїма, а Авесалом перейшов Йордан, і всі ізраїльтяни були з ним. ²⁵Авесалом поставив Амасу над військом замість Йоава. Батьком Амаси був Їтра, ізраїльтянин, який одружився з Авігеєю, дочкою Нахаша, сестрою Церуї, матері Йоава. ²⁶Ізраїль і Авесалом отаборилися в землі Гілеад.

²⁷Коли Давид прийшов до Маханаїма, Шові, син Нахаша з Рабби аммонитян, Махір, син Амміїла з Ло-Девара, і Барзіллай, гілеадянин з Рогеліма, ²⁸принесли постелі, миски й глиняний посуд, а також пшеницю, ячмінь, борошно, смажене зерно, боби, сочевицю, ²⁹мед, кисле молоко, овець і сир із черід, щоб їли Давид і його люди, бо казали: «Народ голодний, стомлений і спраглий у пустелі.»