1 Царів 3

3 ¹Соломон породичався через шлюб із фараоном, царем Єгипту. Він узяв дочку фараона й привів її до Міста Давидового, доки не завершив будувати свій палац, дім нашого Отця та мур Єрусалима. ²Та народ усе ще приносив жертви на висотах, бо в ті дні ще не було збудовано дому для імені нашого Отця. ^a a v2 Висоти були місцевими святилищами на пагорбах, де люди приносили жертви, перш ніж храм дав поклонінню єдину домівку. ³Соломон любив нашого Отця й жив за настановами свого батька Давида; тільки приносив жертви й кадив на висотах. ⁴Цар пішов до Гів’ону, щоб принести жертву, бо то була велика висота; Соломон приніс тисячу цілопалень на тому жертовнику.

⁵У Гів’оні наш Отець з’явився Соломонові вночі уві сні й сказав: «Проси, що дати тобі».

⁶Соломон відповів: «Ти виявив велику заповітну любов до свого слуги Давида, мого батька, бо він ходив перед тобою вірно, праведно і зі щирим серцем до тебе. Ти зберіг для нього цю велику заповітну любов, давши йому сина, що сидить сьогодні на його престолі. ⁷І ось, мій Отче, ти зробив свого слугу царем замість Давида, мого батька, хоч я ще зовсім юний хлопець і не вмію ні виходити, ні входити. ⁸Твій слуга серед твого народу, який ти обрав, — народу настільки численного, що його не злічити й не порахувати. ⁹Тож дай своєму слузі розважливе серце, щоб правити твоїм народом і відрізняти добро від зла. Бо хто здатен правити цим твоїм великим народом?»

¹⁰Сподобалося Владиці Отцю, що Соломон попросив саме цього.

¹¹Наш Отець сказав йому: «За те, що ти попросив саме цього, а не довгого життя, ні багатства, ні душ своїх ворогів, а розважливості, щоб розуміти правосуддя, ¹²то ось, Я роблю за словом твоїм: Я даю тобі мудре, розважливе серце, — такого, як ти, не було до тебе й не постане після тебе. ¹³Я також даю тобі те, чого ти не просив: і багатство, і славу, так що не буде серед царів нікого рівного тобі за всі твої дні. ¹⁴А якщо ходитимеш моїми дорогами, дотримуючись моїх настанов і заповідей, як ходив твій батько Давид, то продовжу твої дні».

¹⁵Соломон прокинувся й зрозумів, що то був сон. Він пішов до Єрусалима, став перед ковчегом заповіту Владики Отця, приніс цілопалення та мирні жертви й справив бенкет для всіх своїх слуг.

Мудрість Отця відкриває справжню матір

¹⁶Тоді прийшли до царя дві жінки, що були блудницями, і стали перед ним. ¹⁷Одна жінка сказала: «Благаю, мій володарю, я й ця жінка живемо в одному домі, і я народила, коли вона була в домі. ¹⁸На третій день після того, як я народила, народила й ця жінка. Ми були самі; не було з нами в домі нікого чужого, лише ми дві. ¹⁹Уночі син цієї жінки помер, бо вона налягла на нього. ²⁰Вона встала опівночі, узяла мого сина від мене, поки твоя слугиня спала, поклала його собі до грудей, а свого мертвого сина поклала до моїх грудей. ²¹Коли я встала вранці, щоб погодувати свого сина, то він був мертвий. Але, придивившись при вранішньому світлі, я побачила, що це не той син, якого я народила».

²²А друга жінка сказала: «Ні! Живий — то мій син, а мертвий — твій». Перша ж відповіла: «Ні! Мертвий — твій син, а живий — мій». Так вони сперечалися перед царем.

²³Цар сказав: «Ця каже: „Мій син живий, а твій син мертвий“, а та каже: „Ні, твій син мертвий, а мій син живий“».

²⁴Тоді цар сказав: «Принесіть мені меч». І принесли меч до царя. ²⁵Цар сказав: «Розітніть живе дитя надвоє й дайте половину одній, а половину — другій».

²⁶Мати живого сина озвалася до царя, бо серце її розривалося за дитям, і сказала: «Благаю, мій володарю, віддайте їй живе немовля! Нізащо не вбивайте його!» А друга сказала: «Хай не буде ні мені, ні тобі, — розітніть його надвоє!»

²⁷Тоді цар сказав: «Віддайте живе дитя першій жінці й нізащо не вбивайте його. Вона — його мати».

²⁸Увесь Ізраїль почув про суд, який виніс цар, і пройнявся шанобливим страхом перед ним, бо всі побачили, що в ньому мудрість нашого Отця, щоб чинити правосуддя.