Пісня пісень 4

4 ¹Яка ж ти прекрасна, кохана моя, яка ж ти прекрасна! Очі твої — голубки за серпанком твоїм. Волосся твоє — наче отара кіз, що спускається схилами Ґілеаду. ²Зуби твої — немов отара щойно острижених овець, що виходять з купелі; кожна приносить двійнята, і жодна між ними не втратила свого ягняти. ³Губи твої — немов багряна нитка, і вуста твої чарівні. Щоки твої — наче половинки гранатового плоду за серпанком твоїм. ⁴Шия твоя — немов вежа Давидова, збудована рядами каміння; на ній висить тисяча щитів, кожен — щит воїна. ⁵Двоє грудей твоїх — немов двоє оленят, двійнята газелі, що пасуться серед лілій. ⁶Поки не повіє день і не втечуть тіні, піду я на гору мірри і на пагорб ладану. ⁷Уся ти прекрасна, кохана моя; немає в тобі вади.

⁸Ходи зі мною з Лівану, наречена моя; ходи зі мною з Лівану. Поглянь униз із вершини Амани, з вершини Сеніру й Хермону, з лев’ячих лігв, з гірських сховків леопардів. ⁹Полонила ти серце моє, сестро моя, наречена моя; полонила ти серце моє одним поглядом очей твоїх, однією перлиною намиста твого. ¹⁰Яка ж прекрасна любов твоя, сестро моя, наречена моя! Наскільки краща любов твоя за вино, і пахощі олій твоїх — за всі прянощі! ¹¹Губи твої точать нектар, наречена моя; мед і молоко під язиком твоїм, і пахощі одежі твоєї немов пахощі Лівану.

¹²Замкнений сад — сестра моя, наречена моя, замкнене джерело, запечатана криниця. ¹³Пагони твої — сад гранатових дерев з добірними плодами, хна з нардом, ¹⁴нард і шафран, лепеха і кориця, з усякими деревами ладану, мірри й алое, з усіма найкращими прянощами. ^a a v14 Лепеха — запашна ароматична очеретина, яку використовують як прянощі. ¹⁵Ти — садова криниця, джерело живої води, і потоки, що стікають з Лівану. ¹⁶Прокинься, вітре північний, і прилинь, вітре південний! Повій на сад мій, щоб пахощі його розлилися. Нехай прийде коханий мій у сад свій і скуштує найкращі плоди його.