Пісня пісень 5

5 ¹Я прийшов у свій сад, сестро моя, наречена моя; зібрав я свою мирру з прянощами своїми, спожив я свої стільники з медом своїм, випив я своє вино з молоком своїм. Їжте, друзі; пийте, упивайтеся, закохані!

²Я спала, та серце моє не спало. Голос — коханий мій стукає: «Відчини мені, сестро моя, люба моя, голубко моя, досконала моя, бо голова моя змокла від роси, а кучері мої — від краплин нічних». ³Я зняла свій одяг — як мені знову його вдягати? Я вимила ноги свої — як мені їх бруднити? ⁴Коханий мій простягнув руку свою до засува, і серце моє затріпотіло в мені. ⁵Я встала, щоб відчинити коханому моєму, і руки мої закапали миррою, пальці мої — миррою текучою, на ручки засува. ⁶Я відчинила коханому моєму, та коханий мій відвернувся й пішов. Душа моя обімліла, коли він говорив. Я шукала його, та не знайшла його; я кликала його, та він не відповів. ⁷Знайшли мене сторожі, обходячи місто; побили мене, поранили мене; зірвали накидку мою з мене, ті сторожі мурів. ⁸Заклинаю вас, дочки єрусалимські, якщо знайдете коханого мого, скажіть йому, що я знемагаю від любові. ⁹Чим коханий твій ліпший за інших коханих, найпрекрасніша з-поміж жінок? Чим коханий твій ліпший за іншого коханого, що ти так нас заклинаєш?

¹⁰Коханий мій осяйний і рум’яний, вирізняється серед десяти тисяч. ¹¹Голова його — щире золото; кучері його хвилясті, чорні, мов ворон. ¹²Очі його — мов голуби над потоками вод, омиті молоком, оправлені, мов самоцвіти на місці своєму. ¹³Щоки його — мов грядки прянощів, вежі запашних трав. Губи його — лілеї, з яких капає мирра текуча. ¹⁴Руки його — злотії жезли, оздоблені самоцвітами. Тіло його — полірована кість слонова, прикрашена сапфірами. ¹⁵Ноги його — стовпи алебастрові, поставлені на підніжжях зі щирого золота. Вигляд його — немов Ливан, величний, мов кедри. ¹⁶Уста його — сама насолода, і весь він жаданий. Оце коханий мій, і оце друг мій, дочки єрусалимські.