Притчі 23

23 ¹Коли сідаєш їсти з правителем, уважно зваж, що перед тобою, ²і приклади ножа до свого горла, якщо ти людина, якою керує апетит. ³Не жадай його страв, бо це оманлива їжа.

⁴Не виснажуй себе гонитвою за багатством; май мудрість стриматися. ⁵Щойно глянеш на багатство, а його вже немає, бо воно раптом відрощує крила й відлітає до небес, мов орел.

⁶Не їж хліба скупого й не жадай його страв, ⁷бо він такий чоловік, що весь час рахує витрати. «Їж і пий!» — каже він тобі, та серце його не з тобою. ⁸Виблюєш те небагато, що з’їв, і змарнуєш свої приємні слова.

⁹Не говори до вух нерозумного, бо він знехтує мудрість твоїх слів.

¹⁰Не пересувай давнього межового каменя й не зазіхай на поля сиріт, ¹¹бо Викупитель їхній сильний; наш Отець стане за них проти тебе. ^a a v11 Коли хтось кривдить сироту, яка не має кому її захистити, наш Отець сам стає її захисником і бере її справу як свою власну.

¹²Прихили своє серце до настанов, а вуха — до слів знання.

¹³Не стримуй покарання від дитини; якщо вдариш її різкою, вона не помре. ¹⁴Удар її різкою — і врятуєш її душу від могили.

¹⁵Сину мій, якщо серце твоє мудре, то й моє серце буде радіти. ¹⁶Усе єство моє звеселиться, коли вуста твої говоритимуть правду.

¹⁷Хай серце твоє не заздрить грішникам, але перебувай у страху перед нашим Отцем цілий день. ¹⁸Бо напевно є майбутнє, і надія твоя не обірветься.

¹⁹Слухай, сину мій, і будь мудрим, і скеровуй своє серце на правильну дорогу. ²⁰Не будь серед тих, хто впивається вином, ані серед тих, хто обжирається м’ясом, ²¹бо п’яниця й ненажера зубожіють, і сонливість одягне їх у лахміття.

²²Слухай свого батька, який дав тобі життя, і не зневажай своєї матері, коли вона постаріє. ²³Купуй правду й не продавай її; купуй мудрість, настанови й розуміння. ²⁴Батько праведної дитини буде вельми радіти; хто породив мудрого сина, той тішитиметься ним. ²⁵Хай радіють твій батько й твоя мати; хай веселиться та, що народила тебе.

²⁶Сину мій, віддай мені своє серце, і хай очі твої тішаться моїми дорогами. ²⁷Бо блудниця — глибока яма, а чужоложниця — тісний колодязь. ²⁸Вона чатує, мов розбійник, і призводить багатьох чоловіків до невірності.

²⁹У кого біда? У кого журба? У кого чвари? У кого нарікання? У кого рани без причини? У кого каламутні очі? ³⁰У тих, хто засиджується над вином, у тих, хто ходить куштувати келихи змішаного вина. ³¹Не задивляйся на вино, коли воно червоніє, коли виблискує в келиху й легко ллється в горло. ³²Врешті-решт воно кусає, мов змія, і жалить, мов гадюка. ³³Очі твої бачитимуть дивне, а серце твоє говоритиме викривлене. ³⁴Будеш, мов той, хто лежить посеред моря, мов той, хто лежить на вершечку корабельної щогли. ³⁵«Били мене, та я не відчув болю; товкли мене, та я не знав про це. Коли ж я прокинуся? Пошукаю собі ще випити.»