Йов 17

17 ¹«Мій дух зломлений, мої дні згасли, могила вже готова для мене. ²Справді, насмішники оточують мене, і мої очі не можуть відвернутися від їхніх глузувань.

³«Поклади заставу за мене в тебе самого; хто ж інший дасть слово як мій поручитель? ⁴Бо ти закрив їхній розум для розуміння; тому ти не даси їм перемогти. ⁵Хто виказує друзів заради власної вигоди, — очі його дітей згаснуть.

⁶«Він зробив мене приказкою серед народів, тим, кому плюють в обличчя. ⁷Моє око потьмяніло від горя, і всі мої члени — наче тінь. ⁸Праведні жахаються цього, і невинний повстає проти безбожного. ⁹Та праведний тримається своєї дороги, і той, хто має чисті руки, стає дедалі сильнішим.

¹⁰«Але верніться всі ви, прийдіть-но, — не знайду я й одного мудрого серед вас. ¹¹Мої дні минули, мої задуми зруйновані, а з ними й бажання мого серця. ¹²Ніч вони обертають на день; „світло“, кажуть, „вже близько“ — перед лицем темряви. ¹³Якщо я сподіваюся на могилу як на свій дім, якщо стелю своє ложе в темряві, ¹⁴якщо кажу ямі: „Ти мій батько“, а червові: „Моя мати“ й „Моя сестра“, ¹⁵то де ж тоді моя надія? Хто може побачити хоч якусь надію для мене? ¹⁶Чи зійде вона до брами могили? Чи спустимося ми разом у порох?»