Йов 16

16 ¹Тоді Йов відповів: ²«Багато такого я вже чув; жалюгідні потішителі ви всі. ³Чи немає кінця вашим порожнім словам? Що спонукає вас без упину відповідати? ⁴І я міг би говорити, як ви, якби ви були на моєму місці; я міг би нанизувати слова проти вас і хитати головою на вас. ⁵Але я зміцнював би вас своїми устами, і втіха моїх губ полегшувала б ваш біль. ⁶Якщо я говорю, біль мій не вщухає; а якщо мовчу, що відходить від мене? ⁷Справді, тепер Бог виснажив мене; ти спустошив усе моє оточення. ⁸Ти зморщив мене, і це стало свідком; моя худорба повстає проти мене й свідчить мені в обличчя. ⁹Його гнів роздер мене й напав на мене; він скреготав зубами на мене; мій супротивник втупив у мене свої очі. ¹⁰Люди роззявили на мене роти; зневажливо вдарили мене по щоці; вони разом обступають мене. ¹¹Бог видає мене неправедним і кидає мене в лабети нечестивих. ¹²Я жив спокійно, а він розтрощив мене; він схопив мене за шию й розбив на шматки; він зробив мене своєю мішенню. ¹³Його лучники оточують мене; він розтинає мої нирки без милосердя і виливає мою жовч на землю. ¹⁴Він ламає мене удар за ударом; він кидається на мене, наче воїн. ¹⁵Я зшив жалобний одяг на свою шкіру і зарив своє чоло в порох. ¹⁶Моє обличчя розчервонілося від плачу, і глибока тінь лягла на мої повіки, ¹⁷хоча немає насильства у моїх руках, і молитва моя чиста. ¹⁸Земле, не вкривай моєї крові, і нехай мій зойк не знайде місця спочинку. ¹⁹Навіть тепер мій свідок на небесах, і мій заступник у вишині. ²⁰Мої друзі зневажають мене; моє око проливає сльози до Бога, ²¹щоб він боронив справу людини перед Богом, як людина заступається за свого ближнього. ²²Бо мине лише кілька років, і тоді я піду дорогою, з якої немає вороття.»