Йов 15

15 ¹Тоді Еліфаз із Теману відповів: ²«Хіба мудрий відповідає пустим знанням і наповнює своє черево східним вітром? ^a a v2 Східний вітер — це пекучий пустельний сироко, повторюваний символ марноти й знищення впродовж усієї книги Йова. ³Хіба йому сперечатися марними балачками, словами, що не дають користі? ⁴А ти скасовуєш страх перед Богом і заважаєш роздумам перед Богом. ⁵Бо твій гріх навчає твої уста, і ти обираєш язик підступних. ⁶Твої ж власні уста засуджують тебе, а не я; твої ж губи свідчать проти тебе. ⁷Чи ти перший народжений чоловік? Чи тебе привели на світ раніше за пагорби? ⁸Чи ти слухав у раді Божій? Чи ти привласнив собі всю мудрість? ^b b v8 «Рада Божа» — це небесне зібрання, де Бог головує зі своїми небесними істотами; Еліфаз глузує з Йовових претензій на втаємничене знання. ⁹Що ти знаєш такого, чого не знаємо ми? Що ти розумієш такого, чого немає й у нас? ¹⁰Серед нас є сивочолі та старі, люди, старші за твого батька. ¹¹Хіба замалі для тебе Божі втіхи, слово, сказане тобі лагідно? ¹²Чому твоє серце забирає тебе, і чому твої очі блищать, ¹³що ти обертаєш свій дух проти Бога і випускаєш такі слова зі своїх уст? ¹⁴Що таке людина, щоб бути чистою? Що таке народжений жінкою, щоб бути праведним? ¹⁵Ось, Бог не покладається навіть на своїх святих, і небеса не чисті в його очах; ¹⁶то наскільки ж менше той, хто огидний і зіпсутий, людина, що п’є беззаконня, мов воду! ¹⁷Я покажу тобі; послухай мене; я розповім тобі, що бачив, ¹⁸те, що проголосили мудрі, не приховуючи того, що отримали від своїх батьків, ¹⁹яким одним була дана ця земля, коли ще жоден чужинець не прийшов між них. ²⁰Нечестивий корчиться від болю всі свої дні, усі роки, відведені жорстокому. ²¹Жахливі звуки наповнюють його вуха; у час його добробуту нападає на нього руйнівник. ²²Він не вірить, що втече з темряви; він призначений мечу. ²³Він блукає в пошуках хліба, питаючи: „Де він?“ Він знає, що день темряви вже близько. ²⁴Біда й туга жахають його; вони долають його, мов цар, готовий до битви, ²⁵бо він простягнув свою руку проти Бога і кинув виклик Всемогутньому, ²⁶нападаючи на нього вперто з товстим, зміцненим щитом; ²⁷бо він укрив своє обличчя жиром і наростив тіло на своїх стегнах, ²⁸він оселився в зруйнованих містах, у будинках, де ніхто не повинен жити, готових стати купами руїн. ²⁹Він не збагатиться; його багатство не втримається, і його майно не розкинеться по землі. ³⁰Він не втече від темряви; полум’я висушить його пагони, і подих із Божих уст змете його геть. ³¹Хай не покладається на марноту, обманюючи себе, бо марнота буде його нагородою. ³²Його відплата сповна настане передчасно, і його гілка не зазеленіє. ³³Він обтрусить свої недозрілі грона, мов виноградна лоза, і скине свій цвіт, мов оливкове дерево. ³⁴Бо громада безбожних — безплідна, і вогонь пожирає оселі хабарництва. ³⁵Вони зачинають лихо й народжують зло; їхнє лоно готує обман.»