Євангеліє від Матвія 21

21 ¹Коли вони наблизилися до Єрусалима й дійшли до Вітфагії біля Оливної гори, Ісус послав уперед двох учнів,

²сказавши їм: «Ідіть у село, що перед вами. Там одразу знайдете прив’язану ослицю, а біля неї осля. Відв’яжіть їх і приведіть до мене. ³Якщо хтось вам щось скаже, відкажіть: „Господь потребує їх“, — і Господь одразу пошле їх».

⁴Це сталося, щоб здійснилося сказане пророком: ⁵«Скажіть дочці Сіону: „Ось Цар твій іде до тебе, лагідний, верхи на ослиці, на осляті, сині під’яремної“».

⁶Учні пішли й зробили так, як звелів їм Ісус. ⁷Привели ослицю й осля, поклали на них свої плащі, і Ісус сів на них. ⁸Більшість людей з натовпу стелили на дорозі свої плащі, а інші зрізали гілки з дерев і встеляли ними дорогу. ⁹Натовпи, що йшли попереду нього й позаду, не вгаваючи вигукували: «Осанна Синові Давидовому! Благословенний, хто йде в ім’я нашого Отця! Осанна на висотах!» ^a a v9 «Осанна» — єврейський вигук, що означає «Спаси нас!», — тут ужитий як радісний оклик хвали та вітання.

¹⁰Коли ж він увійшов до Єрусалима, усе місто захвилювалося, запитуючи: «Хто це такий?»

¹¹А натовпи відповідали: «Це пророк Ісус, із Назарета галілейського».

Ісус повертає дім свого Отця

¹²Тоді Ісус увійшов до храму й вигнав усіх, хто там продавав і купував, поперевертав столи грошомінів і лавки тих, хто продавав голубів.

¹³Він сказав їм: «Написано: „Дім мій назветься домом молитви“, — а ви робите з нього притулок розбійників».

¹⁴І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх. ¹⁵Коли ж первосвященники та вчителі Закону побачили чудеса, які він зробив, і дітей, що вигукували в храмі: «Осанна Синові Давидовому!» — вони розгнівалися

¹⁶і сказали йому: «Ти чуєш, що вони кажуть?» Ісус відповів їм: «Так. Хіба ви ніколи не читали: „Устами немовлят і грудних дітей ти наготував собі хвалу“?»

¹⁷І, залишивши їх, він вийшов з міста до Віфанії та провів там ніч.

Віра, що зрушує гори

¹⁸Рано-вранці, коли він повертався до міста, зголоднів.

¹⁹Побачивши при дорозі смоківницю, він підійшов до неї, та не знайшов нічого, крім листя. І сказав їй: «Хай ніколи більше не буде на тобі плоду!» І смоківниця враз усохла.

²⁰Побачивши це, учні здивувалися й запитали: «Як це смоківниця так швидко всохла?»

²¹Ісус відповів: «Істинно кажу вам: якщо матимете віру й не сумніватиметеся, то не лише зробите те, що сталося зі смоківницею, — а навіть скажете цій горі: „Піднімися та кинься в море“, — і станеться. ²²І все, чого попросите в молитві з вірою, одержите».

Владу Сина ставлять під сумнів

²³Коли він увійшов до храму й навчав, підійшли до нього первосвященники та старійшини народу й запитали: «Якою владою ти це робиш і хто дав тобі цю владу?»

²⁴Ісус відповів їм: «Запитаю й я вас про одне. Скажіть мені відповідь, і я скажу вам, якою владою це роблю. ²⁵Хрещення Іванове — звідки воно було? З неба чи від людей?» А вони міркували між собою: «Якщо скажемо: „З неба“, — то він скаже нам: „Чому ж ви не повірили йому?“

²⁶А якщо скажемо: „Від людей“, — боїмося натовпу, бо всі вважають Івана пророком».

²⁷І відповіли Ісусові: «Не знаємо». Він сказав їм: «То й я не скажу вам, якою владою це роблю».

Два сини: слова чи діла

²⁸«А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Підійшовши до першого, він сказав: „Сину, іди сьогодні працюй у винограднику“. ²⁹А той відповів: „Не хочу“, — але потім передумав і пішов. ³⁰Підійшов до другого й сказав те саме. А цей відповів: „Іду, пане“, — та не пішов. ³¹Котрий же з двох виконав волю батька?» Вони сказали: «Перший». Ісус промовив до них: «Істинно кажу вам: митники та блудниці раніше за вас входять до Царства нашого Отця».

³²«Бо прийшов до вас Іван дорогою праведності, і ви не повірили йому, а митники та блудниці повірили. Ви ж, навіть побачивши це, не передумали, щоб повірити йому».

Виноградник і відкинутий Син

³³«Послухайте іншу притчу. Один господар насадив виноградник, обгородив його, викопав у ньому чавило, збудував башту, здав його виноградарям і подався в подорож. ³⁴Коли ж наблизився час збору врожаю, він послав своїх слуг до виноградарів, щоб забрати свій плід. ³⁵Та виноградарі схопили його слуг: одного побили, другого вбили, а третього закидали камінням. ³⁶Знову послав він інших слуг, більше, ніж перших, і з ними вчинили так само. ³⁷Нарешті він послав до них свого сина, кажучи: „Поважатимуть мого сина“. ³⁸Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: „Це спадкоємець. Ходімо вб’ємо його та заволодіємо його спадщиною“. ³⁹І, схопивши його, вони викинули його з виноградника й убили. ⁴⁰Отож, коли прийде господар виноградника, що він зробить тим виноградарям?»

⁴¹Вони відповіли: «Тих злочинців він люто вигубить, а виноградник здасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плід свого часу».

⁴²Ісус сказав їм: «Хіба ви ніколи не читали в Писанні: „Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем; це сталося від нашого Отця і дивне в наших очах“?»

⁴³«Тому кажу вам: Царство нашого Отця буде відібране від вас і дане народові, що приноситиме його плоди. ⁴⁴Хто впаде на цей камінь, той розіб’ється; а на кого він упаде, того розчавить».

⁴⁵Коли первосвященники та фарисеї почули його притчі, то зрозуміли, що він говорить про них. ⁴⁶І хотіли вони схопити його, та боялися натовпів, бо ті вважали його пророком.