Євангеліє від Матвія 20

20 ¹«Бо Царство нашого Отця подібне до господаря, який вийшов на світанку найняти робітників до свого виноградника. ²Він домовився заплатити робітникам повну денну плату й послав їх до свого виноградника. ³Близько дев’ятої години ранку він вийшов і побачив інших, що стояли без діла на ринку. ⁴Він сказав їм: „Ідіть і ви до виноградника, а я заплачу вам, що належить.“ І вони пішли. ⁵Вийшовши знову близько полудня та близько третьої години пополудні, він зробив те саме. ⁶Близько п’ятої години пополудні він вийшов і знайшов інших, що стояли там. Він запитав: „Чому ви стоїте тут без діла цілий день?“»

⁷«Кажуть йому: „Бо ніхто нас не найняв.“ Він каже їм: „Ідіть і ви до виноградника.“

⁸«Коли настав вечір, господар виноградника сказав своєму управителеві: „Поклич робітників і заплати їм, почавши від останніх до перших.“ ⁹І коли прийшли ті, кого найняли близько п’ятої години, кожен з них отримав повну денну плату. ¹⁰Коли ж підійшли перші, вони думали, що одержать більше, але й вони одержали по повній денній платі. ¹¹Одержавши її, вони почали нарікати на господаря, ¹²кажучи: „Ці останні працювали лише одну годину, а ти прирівняв їх до нас, що зносили тягар дня та спеку.“

¹³«Він відповів одному з них: „Друже, я не кривджу тебе. Хіба ти не домовився зі мною за повну денну плату?“ ¹⁴Візьми своє та йди. Я хочу дати цьому останньому робітникові те саме, що й тобі. ¹⁵Хіба я не можу робити зі своїм те, що хочу? Чи ти заздриш, бо я щедрий? ¹⁶Тож останні стануть першими, а перші — останніми».

Ісус передрікає хрест

¹⁷Коли Ісус піднімався до Єрусалима, він відкликав дванадцятьох убік і дорогою сказав їм:

¹⁸«Ось, ми піднімаємося до Єрусалима, і Сина Людського видадуть первосвященникам та книжникам, і вони засудять його на смерть, ¹⁹і передадуть його язичникам, щоб наглумитися, побити бичами та розп’яти, — а третього дня він воскресне».

Справжня велич — це служіння

²⁰Тоді підійшла до нього мати синів Зеведеєвих зі своїми синами і, ставши навколішки, хотіла щось у нього попросити.

²¹Він запитав її: «Чого ти хочеш?» Вона сказала: «Скажи, щоб двоє моїх синів сіли один праворуч, а другий ліворуч від тебе у твоєму царстві».

²²Але Ісус відповів: «Ви не знаєте, чого просите. Чи можете ви пити чашу, яку я маю пити?» «Можемо», — сказали вони.

²³Він сказав: «Чашу мою ви питимете, але сидіти праворуч чи ліворуч від мене — не мені давати; це належить тим, кому приготував це мій Отець».

²⁴Коли десятеро почули це, вони обурилися на двох братів.

²⁵Ісус покликав їх до себе і сказав: «Ви знаєте, що правителі язичників панують над ними, а їхні вельможі мають владу над ними. ²⁶Але серед вас не так. Навпаки, хто хоче стати великим серед вас, той нехай буде вам слугою, ²⁷а хто хоче бути першим серед вас, той нехай буде вам рабом, ²⁸так само, як Син Людський прийшов не для того, щоб йому служили, а щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох».

Двоє сліпих прозрівають

²⁹Коли вони виходили з Єрихона, за ним пішов великий натовп. ³⁰Двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почули, що Ісус проходить мимо, і закричали: «Господи, змилуйся над нами, Сину Давидів!» ^a a v30 «Син Давидів» — добре відомий юдейський титул обіцяного царя, який мав прийти з царського роду Давида. ³¹Натовп сварив їх, щоб мовчали, але вони закричали ще гучніше: «Змилуйся над нами, Господи, Сину Давидів!»

³²Ісус зупинився, покликав їх і сказав: «Що хочете, щоб я зробив для вас?»

³³Вони сказали йому: «Господи, нехай відкриються наші очі».

³⁴І Ісус, змилосердившись, торкнувся їхніх очей, і вони відразу прозріли та пішли за ним.