Євангеліє від Матвія 22

22 ¹Ісус знову заговорив до них притчами, кажучи:

²«Царство нашого Отця подібне до царя, який влаштував весільний бенкет для свого сина. ³Послав він своїх слуг покликати запрошених на весільний бенкет, але ті не схотіли прийти. ⁴Знову послав він інших слуг, кажучи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготував свій обід; моїх волів і відгодовану худобу зарізано, усе готове. Приходьте на весільний бенкет.“ ⁵А вони знехтували цим і пішли собі: один — на своє поле, інший — до своєї торгівлі, ⁶а решта схопили його слуг, познущалися з них і повбивали їх. ⁷Цар розгнівався, послав своє військо, знищив тих убивць і спалив їхнє місто. ⁸Тоді сказав він своїм слугам: „Весілля готове, але запрошені виявилися негідними. ⁹Тож ідіть на головні дороги й покличте на весільний бенкет усіх, кого знайдете.“ ¹⁰Ті слуги вийшли на дороги й зібрали всіх, кого знайшли, — лихих і добрих, і весільна зала наповнилася гостями.

¹¹«Коли ж цар увійшов подивитися на гостей, то побачив чоловіка, не вдягненого у весільний одяг. ¹²Він запитав його: „Друже, як ти потрапив сюди без весільного одягу?“ А той мовчав. ¹³Тоді цар сказав слугам: „Зв’яжіть йому руки й ноги та викиньте його у зовнішню темряву, де буде плач і скрегіт зубів.“ ¹⁴Бо багато покликаних, та мало обраних».

Віддайте нашому Отцеві те, що належить Йому

¹⁵Тоді фарисеї пішли й змовилися, як упіймати Його на слові.

¹⁶І послали до Нього своїх учнів разом з іродіанами, кажучи: «Учителю, ми знаємо, що Ти правдивий і правдиво навчаєш шляху Божого; Ти ні перед ким не схиляєшся, бо не дивишся на становище людей. ¹⁷Тож скажи нам, що Ти думаєш: чи годиться платити податок кесареві, чи ні?»

¹⁸Але Ісус, знаючи їхню злобу, сказав: «Чому ви випробовуєте Мене, лицеміри? ¹⁹Покажіть Мені монету, якою платять податок». І принесли Йому динарій.

²⁰А Він сказав їм: «Чиє це зображення і чий напис?»

²¹Вони відповіли: «Кесареві». Тоді сказав Він їм: «Тож віддавайте кесареві те, що належить кесареві, а нашому Отцеві — те, що належить нашому Отцеві».

²²Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, пішли геть.

Наш Отець — Бог живих

²³Того самого дня підійшли до Нього садукеї, які кажуть, що немає воскресіння, і запитали Його, ²⁴кажучи: «Учителю, Мойсей сказав: якщо хтось помре бездітним, то його брат нехай одружиться з удовою і підніме нащадка для свого брата. ²⁵Було ж у нас семеро братів. Перший одружився і помер, і, не мавши дітей, залишив свою дружину братові. ²⁶Так само й другий, і третій, аж до сьомого. ²⁷Після всіх померла й жінка. ²⁸Отже, у воскресінні котрому з сімох вона буде за дружину? Адже всі семеро мали її».

²⁹Ісус відповів: «Ви помиляєтеся, бо не знаєте ні Писань, ні сили нашого Отця. ³⁰Бо у воскресінні не одружуються й не виходять заміж, а є як ангели на небі. ³¹А про воскресіння мертвих хіба ви не читали, що сказав вам наш Отець:

³²„Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова“? Він не Бог мертвих, а живих».

³³І коли натовпи почули це, то дивувалися з Його вчення.

Люби свого Отця всім, що маєш

³⁴А коли фарисеї почули, що Він змусив садукеїв замовкнути, то зібралися разом. ³⁵І один із них, знавець Закону, запитав Його, випробовуючи: ³⁶«Учителю, яка найбільша заповідь у Законі?»

³⁷Він сказав йому: «Люби свого Отця всім своїм серцем, усією своєю душею і всім своїм розумом. ³⁸Це найбільша й перша заповідь. ³⁹А друга подібна до неї: Люби свого ближнього, як самого себе. ⁴⁰На цих двох заповідях тримається весь Закон і Пророки».

Чий Син Христос?

⁴¹Коли ж фарисеї зібралися разом, Ісус запитав їх: ⁴²«Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син?» Вони відповіли Йому: «Давидів».

⁴³Він запитав їх: «Як же тоді Давид у Святому Дусі називає Його Господом, кажучи:

⁴⁴„Сказав наш Отець Господеві моєму: «Сядь праворуч мене, доки не покладу ворогів Твоїх Тобі під ноги»“?

⁴⁵Якщо ж Давид називає Христа Господом, то як Він може бути Давидовим Сином?»

⁴⁶І ніхто не міг відповісти Йому ні слова, і від того дня ніхто вже не наважувався запитувати Його про щось інше.