Євангеліє від Луки 6

6 ¹Однієї суботи Ісус проходив через лани; його учні зривали колоски, розтирали їх руками та їли. ²Дехто з фарисеїв запитав: «Чому ви робите те, чого не дозволено робити в суботу?»

³Ісус відповів їм: «Хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів він і ті, що були з ним, ⁴як увійшов він до дому нашого Отця, узяв хліби принесення, з’їв їх і дав своїм супутникам, хоча нікому не дозволено їх їсти, крім священників?» ⁵Потім сказав їм: «Син Людський — Господь суботи».

⁶Іншої суботи він увійшов до синагоги й навчав; був там чоловік із всохлою правою рукою. ⁷Книжники та фарисеї пильно стежили за ним, чи буде він зціляти в суботу, щоб знайти обвинувачення проти нього.

⁸Але він, знаючи їхні думки, сказав чоловікові із всохлою рукою: «Устань і стань тут». І той устав і став. ⁹Тоді Ісус сказав їм: «Запитую вас: чи дозволено в суботу робити добро чи зло, урятувати життя чи згубити його?» ¹⁰Обвівши їх усіх поглядом, він сказав чоловікові: «Простягни свою руку». Той простягнув, і рука його стала здоровою.

¹¹А вони, сповнені люті, радилися між собою, що зробити з Ісусом.

Обрання дванадцятьох апостолів

¹²У ті дні Ісус вийшов на гору помолитися й провів усю ніч у молитві до нашого Отця. ¹³Коли настав день, він покликав своїх учнів і вибрав із них дванадцятьох, яких назвав апостолами: ¹⁴Симона, якого назвав Петром, і його брата Андрія; Якова та Івана; Пилипа й Варфоломія; ¹⁵Матвія й Хому; Якова, сина Алфея, і Симона, якого звали Зилотом; ¹⁶Юду, сина Якова, та Юду Іскаріота, який став зрадником.

Сила Отця зціляє натовпи

¹⁷Він зійшов із ними й зупинився на рівному місці, і був там великий натовп його учнів і велика безліч людей з усієї Юдеї, Єрусалима та з узбережжя Тира й Сидона. ¹⁸Вони прийшли послухати його та зцілитися від своїх недуг; і ті, кого мучили нечисті духи, також одужували. ¹⁹Увесь натовп намагався доторкнутися до нього, бо від нього виходила сила й зціляла всіх.

²⁰Звівши погляд на своїх учнів, він сказав: «Блаженні ви, убогі, бо ваше є Царство нашого Отця.

²¹«Блаженні ви, що голодуєте нині, бо будете насичені. Блаженні ви, що плачете нині, бо будете сміятися. ²²Блаженні ви, коли люди зненавидять вас, коли відлучать вас, і зневажатимуть, і відкинуть ваше ім’я як зле через Сина Людського. ²³Радійте того дня й веселіться, бо велика ваша нагорода на небі; бо так само чинили з пророками предки гонителів.

²⁴Але горе вам, багатим, бо ви вже отримали свою втіху. ²⁵Горе вам, що наситилися нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтеся нині, бо будете сумувати й плакати. ²⁶Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре, бо так само чинили з фальшивими пророками предки підлесників.

Любіть своїх ворогів

²⁷Але вам, хто слухає, кажу: любіть своїх ворогів, робіть добро тим, хто вас ненавидить, ²⁸благословляйте тих, хто вас проклинає, моліться за тих, хто вас кривдить. ²⁹Хто вдарить тебе по одній щоці, підстав і другу; а хто забирає твій плащ, не борони йому взяти й сорочку. ³⁰Кожному, хто в тебе просить, давай, і від того, хто забирає твоє, не вимагай назад. ³¹Як хочете, щоб вам чинили люди, так само чиніть і ви їм.

³²Якщо любите тих, хто любить вас, яка вам за це дяка? Адже й грішники люблять тих, хто їх любить. ³³І якщо робите добро тим, хто вам добро робить, яка вам за це дяка? Адже й грішники так само роблять. ³⁴І якщо позичаєте тим, від кого сподіваєтеся отримати назад, яка вам за це дяка? Адже й грішники позичають грішникам, щоб отримати стільки ж назад. ³⁵Але любіть своїх ворогів, робіть добро й позичайте, нічого не сподіваючись назад; і велика буде ваша нагорода, і будете синами Всевишнього, бо він добрий до невдячних і злих. ³⁶Будьте милосердні, як милосердний ваш Отець.

Не судіть

³⁷Не судіть, і не будете суджені. Не засуджуйте, і не будете засуджені. Прощайте, і вам проститься. ³⁸Давайте, і вам дасться: міру добру — натоптану, струшену, переповнену — дадуть вам у пелену. Бо якою мірою міряєте, такою й вам відміряють».

³⁹Розповів їм також притчу: «Чи може сліпий водити сліпого? Хіба обидва не впадуть у яму? ⁴⁰Учень не вищий за свого вчителя; але кожен, хто вивчиться повністю, буде, як його вчитель. ⁴¹Чому ти бачиш скалку в оці свого брата, а колоди у власному оці не помічаєш? ⁴²Як можеш сказати своєму братові: „Брате, дай-но я вийму скалку з твого ока“, коли сам не бачиш колоди у власному оці? Лицеміре! Спершу вийми колоду зі свого ока — тоді побачиш ясно, як вийняти скалку з ока свого брата.

Пізнається за своїм плодом

⁴³Бо немає доброго дерева, яке родило б поганий плід, ані поганого дерева, яке родило б добрий плід. ⁴⁴Кожне дерево пізнається за своїм плодом; бо не збирають смокв із тернини, ані винограду не зривають з ожини. ⁴⁵Добра людина з доброго скарбу свого серця виносить добро, а зла людина зі злого скарбу виносить зло; бо чим переповнене серце, те й промовляють уста.

Будуйте на камені

⁴⁶Чому ви звете мене: „Господи, Господи“, а не робите того, що я кажу? ⁴⁷Кожен, хто приходить до мене, слухає мої слова й виконує їх, — покажу вам, до кого він подібний: ⁴⁸Він подібний до чоловіка, що будував дім, який копав глибоко й заклав основу на камені. Коли настала повінь, річка вдарила в той дім, але не змогла його похитнути, бо він був добре збудований. ⁴⁹А хто слухає мої слова й не виконує їх, подібний до чоловіка, який збудував дім на землі без основи. Повінь ударила в нього, і він одразу завалився — і велике було руйнування того дому».