Левит 27

27 ¹Наш Отець промовив до Мойсея, кажучи:

²«Промов до Ізраїлю: Коли хтось складає мені особливу обітницю, присвячуючи людину за встановленою для неї вартістю, ³якщо оцінюється чоловік віком від двадцяти до шістдесяти років, то вартість — 1,2 фунта срібла за мірою святилища. ⁴Якщо це жінка, то оцінка має бути близько дванадцяти унцій. ⁵Для віку від п’яти до двадцяти років оцінка — близько восьми унцій за чоловіка і близько чотирьох унцій за жінку. ⁶Якщо від одного місяця до п’яти років, то оцінка — близько двох унцій срібла за хлопчика і близько 1,2 унції за дівчинку. ⁷Якщо шістдесят років або більше, то оцінка — близько шести унцій за чоловіка і чотири унції за жінку. ⁸А якщо він надто бідний, щоб заплатити оцінку, то нехай його приведуть до священника, і священник визначить його вартість; священник оцінить його відповідно до того, що може дати той, хто склав обітницю.

⁹«Якщо обітницею є тварина, яку можна приносити мені в жертву, то кожна така, віддана мені, є святою. ¹⁰Він не повинен ні обмінювати її, ні замінювати — добру на погану чи погану на добру; а якщо він таки замінить одну тварину іншою, то і вона, і її заміна стануть святими. ¹¹Якщо ж це якась нечиста тварина, яку не можна приносити мені в жертву, то її треба поставити перед священником, ¹²і священник визначить її вартість, добра вона чи погана; як оцінить її священник, так і буде. ¹³А якщо він захоче її викупити, то нехай додасть п’яту частину до її оцінки.

¹⁴«Коли хтось присвячує свій дім як святий мені, то священник визначить його вартість, добрий він чи поганий; як оцінить його священник, так і залишиться. ¹⁵Якщо той, хто присвятив свій дім, захоче його викупити, то додасть п’яту частину його вартості сріблом, і дім залишиться його.

¹⁶«Якщо хтось присвячує мені частину поля, яким володіє, то його вартість визначається за посівом для нього — близько 1,2 фунта срібла за шість бушелів ячмінного насіння. ¹⁷Якщо він присвячує своє поле від Ювілейного року, то воно залишається за повною оцінкою. ¹⁸А якщо він присвячує своє поле після Ювілею, то священник обчислить ціну за роками, що залишилися до наступного Ювілею, і зменшить оцінку відповідно. ¹⁹Якщо той, хто присвячує поле, захоче його викупити, то мусить додати п’яту частину його вартості сріблом, і поле залишиться його. ²⁰А якщо він не викупить поля або продасть його іншому, то воно вже не зможе бути викуплене. ²¹Коли поле звільняється в Ювілей, воно стає святим мені, як присвячене поле; воно належить священникові як його власність.

²²«Якщо хтось присвячує мені куплене поле, що не є частиною його родового володіння, ²³то священник обчислить оцінку аж до Ювілейного року, і того ж дня він заплатить її як щось святе мені. ²⁴У Ювілейний рік поле повертається до того, від кого було куплене, кому належить ця земля. ²⁵Кожна оцінка має бути за мірою святилища.

²⁶«Ніхто не може присвячувати первістка жодної тварини, бо він уже належить мені — чи то віл, чи вівця, він мій. ²⁷Якщо ж це нечиста тварина, то він викупить її за оцінкою плюс п’яту частину; а якщо не викуплять, то її продадуть за оцінкою.

²⁸«Але ніщо з того, що людина присвячує мені закляттям — чи то людина, чи тварина, чи поле, яким вона володіє, — не може бути ні продане, ні викуплене. Усе так присвячене є найсвятішим мені. ^a a v28 Річ, «присвячена закляттям», була віддана нашому Отцеві безповоротно — відділена так повністю, що її вже ніколи не можна було ні викупити, ні продати.

²⁹«Жодна людина, присвячена закляттям, не може бути викуплена; вона мусить бути віддана на смерть.

³⁰«Кожна десятина землі, чи то із зерна землі, чи з плодів дерев, є моєю; вона свята мені. ³¹Якщо хтось викуповує частину своєї десятини, то додає до неї п’яту частину. ³²Кожна десята з великої та дрібної худоби — кожна тварина, що проходить під жезлом пастуха, — свята мені. ³³Він не повинен перевіряти, добра вона чи погана, ані замінювати її; а якщо зробить це, то і вона, і її заміна стануть святими й не зможуть бути викуплені.»

³⁴Оце заповіді, які наш Отець дав Мойсеєві для народу Ізраїлю на горі Синай.