Йов 21

21 ¹Тоді Йов відповів: ²«Слухайте уважно мої слова, і нехай це буде втіхою, яку ви мені даєте. ³Потерпіть мене, поки я говорю, а коли скажу своє, можете й далі глузувати. ⁴Що ж до мене, хіба моя скарга на просту людину? Чому б мені не втрачати терпіння? ⁵Погляньте на мене й жахніться, і прикладіть руку до вуст. ⁶Коли згадую це, мене охоплює жах, і тремтіння проймає моє тіло. ⁷Чому ж нечестиві живуть далі, старіють і дедалі міцніють у силі? ⁸Їхні діти міцно стоять у безпеці при них, перед їхніми очима, і їхні нащадки — перед їхнім зором. ⁹Їхні доми безпечні й вільні від страху, і Божий жезл не падає на них. ¹⁰Їхній бик плідний і ніколи не підводить; їхня корова телиться й не викидає. ¹¹Вони випускають своїх малюків гратися, наче отару, і їхні діти весело стрибають. ¹²Вони співають під бубон і ліру й веселяться під звук сопілки. ¹³Вони проводять свої дні в достатку, і в мирі сходять у могилу. ¹⁴Та все ж кажуть вони Богові: „Облиш нас! Ми не маємо бажання знати твоїх доріг. ¹⁵Що таке Всемогутній, щоб ми служили йому? І що здобудемо ми, молячись йому?“ ¹⁶Але їхній добробут не в їхніх руках; я не хочу мати нічого спільного із задумами нечестивих. ¹⁷Як часто гасне світильник нечестивих? Як часто навалюється на них їхня біда? Як часто Бог у гніві своєму роздає болі? ¹⁸Як часто вони — наче солома на вітрі, мов полова, що її розвіює буря? ¹⁹Ви кажете: „Бог приберігає кару чоловіка для його дітей.“ Нехай же відплатить самому чоловікові, щоб він це спізнав. ²⁰Нехай його власні очі побачать його загибель, і нехай він вип’є гнів Всемогутнього. ²¹Бо яке йому діло до свого дому після нього, коли його місяці обірвано? ²²Чи може хтось навчити Бога знання, адже саме він судить тих, що вгорі? ²³Один помирає у повній силі, цілком безтурботний і спокійний, ²⁴його тіло вгодоване, і мозок його кісток ще вологий. ²⁵Інший помирає з гіркою душею, так і не зазнавши нічого доброго. ²⁶Разом вони лягають у порох, і хробаки вкривають їх обох. ²⁷Ось, я знаю ваші думки й ваші задуми, якими ви хочете мене скривдити. ²⁸Бо ви кажете: „Де тепер дім вельможного? Де той намет, у якому жили нечестиві?“ ²⁹Хіба ви ніколи не питали тих, хто мандрує дорогами? Хіба не приймете доказів, які вони наводять, ³⁰що злого щадять у день лиха, що його рятують у день гніву? ³¹Хто дорікне йому в обличчя за його поведінку, і хто відплатить йому за те, що він зробив? ³²Його несуть до могили, і над його гробницею тримають варту. ³³Земля долини солодка йому; кожен іде слідом за ним, а тим, що були перед ним, немає ліку. ³⁴Тож як ви можете втішати мене порожніми словами? Ваші відповіді — не що інше, як омана.»