Єремія 3

3 ¹Кажуть: Якщо чоловік розлучиться зі своєю дружиною, і вона піде від нього та вийде заміж за іншого чоловіка, чи повернеться він до неї знову? Чи не була б та земля цілком осквернена? Ти чинила розпусту з багатьма коханцями — і все ж повернешся до мене? — каже твій Отець.

²Підведи очі свої до голих вершин і подивись: де тебе не збезчещено? При дорогах ти сиділа, чекаючи на коханців, наче кочівник у пустелі. Ти осквернила землю своєю розпустою та злом своїм. ³Тому стримано зливи, і весняні дощі не прийшли. Та в тебе безсоромне обличчя блудниці; ти не хочеш соромитися. ⁴Хіба не щойно ти кликала до мене: «Мій Отче, ти друг моєї юності»? ⁵«Чи гніватиметься він вічно? Чи триматиме свій гнів до кінця?» Так ти говориш, але робиш усе зло, яке можеш.

Дві сестри, що забули свого Отця

⁶Наш Отець сказав мені за днів царя Йосії: «Чи бачив ти, що зробила невірна Ізраїль? Вона сходила на кожен високий пагорб, під кожне розлоге дерево, і там чинила розпусту. ⁷Я думав, що після всього цього вона повернеться до мене, але вона не повернулася, і це бачила її підступна сестра Юда. ⁸Вона бачила, що за весь перелюб невірної Ізраїлі я відіслав її геть і дав їй розлучний лист. Та її підступна сестра Юда не злякалася; вона теж пішла й чинила розпусту. ⁹Через те, що розпуста важила для неї так мало, вона осквернила землю, чинячи перелюб із камінням та деревами. ¹⁰І попри все це її невірна сестра Юда не повернулася до мене всім серцем, а лише вдавано, — каже твій Отець».

¹¹Наш Отець сказав мені: Невірна Ізраїль виявилася праведнішою за підступну Юду.

¹²Іди та проголоси на північ: Повернися, невірна Ізраїль, — каже твій Отець. Я не гляну на тебе з гнівом, бо я милосердний, — каже твій Отець; не гніватимуся вічно. ¹³Тільки визнай свою провину — що ти збунтувалася проти свого Отця, щедро дарувала свою прихильність чужинцям під кожним розлогим деревом і не слухалася мого голосу, — каже твій Отець. ¹⁴Поверніться, невірні діти, — каже твій Отець, — бо я ваш чоловік. Я візьму вас — одного з міста і двох із роду — та приведу вас на Сіон. ¹⁵Тоді я дам вам пастирів за моїм власним серцем, які годуватимуть вас знанням та розумінням.

¹⁶Коли ви розмножитеся та примножитеся на землі, у ті дні, — каже твій Отець, — ніхто вже не скаже: «Ковчег заповіту нашого Отця». Він не спаде на думку, його не згадають і не шукатимуть, і іншого не зроблять.

¹⁷«Тоді Єрусалим назвуть Престолом нашого Отця, і всі народи зберуться там, щоб ушанувати ім’я нашого Отця. Вони більше не йтимуть за своїми впертими, злими серцями. ¹⁸У ті дні дім Юди приєднається до дому Ізраїля, і разом вони прийдуть із північної землі до землі, яку я дав вашим предкам у спадщину. ¹⁹Я сам сказав: «Як радо я поставив би тебе серед моїх дітей і дав би тобі приємну землю, найпрекраснішу спадщину з-поміж усіх народів!» І я думав, що ти кликатимеш мене: «Мій Отче» — і ніколи не відвернешся від того, щоб іти за мною. ²⁰Та як дружина, невірна своєму чоловікові, так ви були невірні мені, доме Ізраїля, — каже твій Отець.

²¹Чути голос на голих вершинах — плач і благання дітей Ізраїля — бо вони скривили свою дорогу та забули свого Отця.

²²«Поверніться, невірні діти; я зцілю вашу невірність». «Ось ми, приходимо до тебе, бо ти наш Отець. ²³Справді, галас на пагорбах і горах — омана; справді, у нашому Отці спасіння Ізраїля. ²⁴Від нашої юності та ганебна річ пожирала плід праці наших предків — їхні отари та череди, їхніх синів і дочок. ²⁵Ляжмо в нашому соромі, і нехай наша ганьба покриє нас. Бо ми згрішили проти нашого Отця — ми та наші предки — від нашої юності до цього дня, і ми не слухалися голосу нашого Отця».