Буття 2

2 ¹Так були завершені небо та земля з усім їхнім незліченним воїнством. ²До сьомого дня наш Отець завершив свою працю й відпочив сьомого дня від усього, що створив. ³І благословив наш Отець сьомий день, освятивши його, бо того дня відпочив від усієї праці творіння, яку звершив.

Адам та Єва

⁴Ось історія неба та землі, коли вони були створені, коли наш Отець створив землю й небо. ⁵Ще не було на землі жодного польового куща, і жодна польова рослина ще не проросла, бо наш Отець не посилав дощу на землю, і не було людини, щоб обробляти землю, ⁶але джерела підіймалися із землі й зрошували всю поверхню ґрунту. ⁷Тоді наш Отець виліпив людину з пороху земного, вдихнув у її ніздрі подих життя, і людина стала живою істотою. ^a a v7 «Жива істота» передає стосункову гідність людини, створеної, щоб жити віч-на-віч із нашим Отцем. ⁸Тоді наш Отець насадив сад в Едемі, на сході, і оселив там людину, яку виліпив. ⁹Із землі наш Отець зростив усяке дерево, приємне на вигляд і добре для їжі, а серед саду — дерево життя й дерево пізнання добра та зла. ¹⁰З Едему витікала річка, щоб зрошувати сад; звідти вона розділялася на чотири річки. ¹¹Перша зветься Пішон; вона оточує весь край Хавіла, де є золото. ^b b v11 Хавіла — це край, відомий своїм добірним золотом; його точне місцезнаходження тепер невідоме. ¹²Золото того краю добре; є там також запашна смола й онікс. ^c c v12 Бделій — це запашна смола, яку в давньому світі цінували, як дорогоцінний камінь. ¹³Назва другої річки — Гіхон; вона звивається через увесь край Куш. ^d d v13 Куш — це земля на південь від Єгипту, у краю, який іноді називають давньою Нубією. ¹⁴Назва третьої річки — Тигр, що тече на схід від Ассирії. Четверта річка — Євфрат. ¹⁵Наш Отець узяв людину й оселив її в Едемському саду, щоб обробляти його та доглядати.

¹⁶І наказав наш Отець людині: «Ти можеш вільно їсти з будь-якого дерева в саду; ¹⁷але з дерева пізнання добра та зла не їж, бо того дня, коли з нього з’їси, неодмінно помреш.»

¹⁸Тоді наш Отець сказав: «Не добре людині бути самій. Створю для неї помічника, відповідного їй.»

¹⁹Із землі наш Отець виліпив усяку польову тварину й усякого небесного птаха, а тоді привів кожного до людини, щоб побачити, як вона їх назве. Як називала людина кожну живу істоту, таким і було її ім’я. ²⁰Людина дала імена всій худобі, птахам небесним і всім диким тваринам, та для Адама не знайшлося помічника, відповідного йому. ²¹Тоді наш Отець навів на людину глибокий сон, і, поки вона спала, узяв одне з її ребер і закрив те місце тілом. ²²Тоді наш Отець створив жінку з ребра, яке взяв у людини, і привів її до людини. ²³Людина сказала: «Нарешті! Це кістка від моїх кісток і тіло від мого тіла; вона зватиметься „жінкою“, бо взята від чоловіка.» ²⁴Тому чоловік залишає свого батька й матір, приліплюється до своєї дружини, і стають вони одним тілом. ²⁵Людина та її дружина були обоє нагі, і не соромилися.