Еклезіаст 4

4 ¹І знову я подивився й побачив увесь гніт під сонцем: пригноблені плакали, і не було кому їх утішити; гнобителі їхні мали владу, та все одно не було утішителя. ²Тож я назвав мертвих, що вже померли, щасливішими за живих, які ще живуть. ³А краще за обох тому, хто ще не народився, хто не бачив зла, яке чиниться під сонцем. ⁴І побачив я, що вся праця та все вміння походять із заздрості одного ближнього до іншого. Це теж марнота, гонитва за вітром. ⁵Нерозумний складає руки і занапащає себе. ⁶Краще одна жменя зі спокоєм, ніж дві жмені з тяжкою працею та гонитвою за вітром.

⁷І знову я побачив щось марне під сонцем:

⁸Самотній чоловік, без товариша, без сина чи брата; праці його немає кінця, та очі його ніколи не насичуються багатством. «Для кого ж я працюю, — запитує він, — позбавляючи себе добра?» Це теж марнота — лиха справа.

⁹Двоє краще, ніж один, бо мають добру винагороду за свою працю: ¹⁰Коли один упаде, другий підніме його. Але горе тому, хто впаде самотнім, і немає кому підняти його. ¹¹Так само, коли двоє ляжуть разом, їм буде тепло. Але як зігрітися одному? ¹²Одного можна здолати, але двоє встоять. А мотузка, сплетена втроє, не скоро порветься.

Мудрий юнак і нерозумний цар

¹³Краще бідний, але мудрий юнак, ніж старий, але нерозумний цар, який уже не вміє дослухатися до застереження. ¹⁴Адже той юнак міг вийти з в’язниці, щоб царювати, або ж народитися бідним у тому самому царстві. ¹⁵Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, як вони йшли за тим юнаком, спадкоємцем царя. ¹⁶Незліченним був увесь народ, усі, що були перед ним. Та ті, що прийшли пізніше, не раділи з нього. Це теж марнота, гонитва за вітром.