Еклезіаст 3

3 ¹Усьому свій час, і кожній справі під небом свій час: ²час народжуватися, і час помирати; час садити, і час виривати посаджене; ³час убивати, і час зцілювати; час руйнувати, і час будувати; ⁴час плакати, і час сміятися; час сумувати, і час танцювати; ⁵час розкидати каміння, і час збирати каміння; час обіймати, і час утримуватися від обіймів; ⁶час шукати, і час втрачати; час зберігати, і час викидати; ⁷час роздирати, і час зшивати; час мовчати, і час говорити; ⁸час любити, і час ненавидіти; час для війни, і час для миру.

⁹Яку користь має працівник від своєї праці? ¹⁰Я бачив заняття, яке Бог дав людям, щоб вони були зайняті. ¹¹Він усе зробив прекрасним свого часу і вічність поклав у людське серце — та ніхто не може осягнути того, що Бог учинив від початку до кінця. ¹²Я знаю, що немає для них нічого кращого, ніж радіти життю і робити добро, поки вони живуть. ¹³І також, щоб кожен їв, пив і знаходив задоволення в усій своїй праці — це дар Божий. ¹⁴Я знаю, що все, що Бог робить, триває вічно; нічого не можна додати, нічого відняти. Він учинив так, щоб люди боялися перед ним. ¹⁵Те, що є, вже було, і те, що буде, вже було; і Бог відшукує те, що було прогнане.

Беззаконня на місці правосуддя

¹⁶Я також бачив під сонцем: зло на місці суду і зло на місці праведності. ¹⁷Я сказав у своєму серці: «Бог судитиме праведного і нечестивого, бо є час для кожної справи і кожного вчинку, там». ¹⁸Я сказав у своєму серці: «Бог випробовує людей, щоб вони побачили, що вони — лише тварини». ¹⁹Людей і тварин спіткає одна доля: як вмирає одне, так вмирає й інше; у всіх одне дихання. Немає в людини переваги над твариною — усе марнота. ²⁰Усе йде до одного місця; усе постало з пороху, і все повертається в порох. ²¹Хто знає, чи дух людини підіймається вгору, а дух тварини сходить униз до землі? ²²Тож я побачив, що немає нічого кращого, ніж коли людина радіє у своїй праці, бо це її доля. Адже хто покаже їй те, що буде після неї?