1 Самуїла 9

9 ¹Був собі чоловік із племені Веніаминового на ім’я Кіш, син Авіїла, сина Церора, сина Бехората, сина Афіаха, веніаминянин, чоловік заможний і поважний. ²Був у нього син на ім’я Саул, вродливий юнак,— не було серед ізраїльтян вродливішого за нього; від плечей і вище був він вищий за всіх.

³Загубилися ослиці Кіша, Саулового батька, тож Кіш сказав синові своєму Саулові: «Візьми з собою одного зі слуг і піди пошукай ослиць». ⁴Пройшов він через гористий край Єфремів і землю Шалішу, та не знайшли їх. Пройшли вони землею Шаалім, але ослиць там не було. Пройшов він землею Веніаминовою, та все одно не знайшли їх.

⁵Коли дійшли вони до землі Цуф, Саул сказав слузі, що був із ним: «Ходімо, повернімося назад, бо мій батько перестане турбуватися про ослиць і почне турбуватися про нас».

⁶Та слуга відповів: «Поглянь, у цьому місті є чоловік нашого Отця, вельми шанований; усе, що він каже, неодмінно збувається. Ходімо туди зараз; може, він скаже нам, якою дорогою нам іти».

⁷Саул сказав слузі своєму: «Але якщо підемо, що принесемо тому чоловікові? Хліб у наших торбах скінчився, і немає дарунка для чоловіка нашого Отця. Що ж у нас є?»

⁸Слуга знову відповів Саулові: «Поглянь, у мене є маленька срібна монета. Я дам її чоловікові нашого Отця, щоб він сказав нам нашу дорогу». ⁹(Колись в Ізраїлі кожен, хто йшов запитати нашого Отця, казав: «Ходімо до провидця»,— бо того, кого нині звуть пророком, тоді називали провидцем.)

¹⁰«Добре,— відповів Саул.— Ходімо». І вони пішли до міста, де був чоловік нашого Отця. ¹¹Коли піднімалися схилом до міста, зустріли молодих жінок, що виходили набрати води, і запитали: «Чи є тут провидець?»

¹²«Є»,— відповіли вони.— «Якраз попереду тебе. Поспішай, бо він прийшов сьогодні до міста, адже народ має жертву на узвишші. ¹³Тільки-но ввійдеш у місто, знайдеш його, перше ніж він підніметься на узвишшя, щоб їсти. Народ не їстиме, доки він не прийде, бо він має благословити жертву; аж тоді їстимуть запрошені. Піднімайся ж тепер — і одразу його знайдеш».

¹⁴Піднялися вони до міста. Коли входили, Самуїл вийшов їм назустріч, прямуючи на узвишшя.

¹⁵А за день до того, як прийшов Саул, наш Отець відкрив Самуїлові таке:

¹⁶«Завтра приблизно о цій порі я пошлю до тебе чоловіка з землі Веніаминової. Помаж його на вождя над народом моїм, Ізраїлем; він урятує народ мій від руки филистимлян, бо я побачив народ мій, і зойк його долинув до мене».

¹⁷Коли Самуїл побачив Саула, наш Отець сказав йому: «Ось чоловік, про якого я казав; саме він правитиме народом моїм».

¹⁸Саул підійшов до Самуїла у брамі й сказав: «Скажи мені, будь ласка, де дім провидця».

¹⁹«Я провидець»,— відповів Самуїл.— «Піднімайся переді мною на узвишшя. Сьогодні їстимеш зі мною; а вранці відпущу тебе й скажу тобі все, що в тебе на серці. ²⁰Ослиці, яких ти загубив три дні тому, знайшлися, тож не турбуйся про них. А кому належить усе найдорожче в Ізраїлі, як не тобі й усьому домові твого батька?»

²¹Саул відповів: «Хіба я не веніаминянин, із найменшого племені Ізраїлевого, а мій рід найменший з-поміж родів Веніаминових? Чому ти кажеш мені таке?»

²²Тоді Самуїл увів Саула та його слугу до зали й посадив їх на чільному місці серед запрошених,— а було їх близько тридцяти. ²³Самуїл сказав кухареві: «Принеси частку, яку я дав тобі, ту, що про неї я казав відкласти». ²⁴Кухар підняв стегно й те, що було на ньому, і поклав перед Саулом. Самуїл сказав: «Ось те, що збережене для тебе. Їж, бо воно відкладене для тебе на цю нагоду, відтоді як я запросив цих гостей». І того дня Саул їв із Самуїлом.

²⁵Зійшли вони з узвишшя до міста, і Самуїл розмовляв із Саулом на даху. ²⁶Устали вони рано, і на світанку Самуїл гукнув до Саула на даху: «Уставай, і я відпущу тебе». Саул устав, і вони обидва, він і Самуїл, вийшли разом на вулицю. ²⁷Коли сходили вони до краю міста, Самуїл сказав Саулові: «Пошли слугу наперед»,— і той пішов,— «а ти затримайся трохи, щоб я сповістив тобі слово нашого Отця».