1 Самуїла 10

10 ¹Тоді Самуїл узяв посудину з олією, вилив її на голову Саула, поцілував його й сказав: «Хіба не помазав тебе наш Отець на правителя над своїм спадком? ²Коли ти сьогодні підеш від мене, зустрінеш двох чоловіків біля гробниці Рахілі в Целцаху, на землі Веніяминовій. Вони скажуть тобі: „Ослиці, яких ти шукав, знайшлися; твій батько вже не турбується про них, а тепер непокоїться за тебе, питаючи: «Що мені робити зі своїм сином?»“»

³Звідти підеш далі до дуба Фаворського, де зустрінуть тебе троє чоловіків, що йдуть до нашого Отця у Вефиль: один несе троє козенят, другий — три хлібини, третій — міх вина. ⁴Вони привітають тебе й дадуть тобі дві хлібини, які ти візьмеш від них.

⁵Потім прийдеш до Гиви нашого Отця, де стоїть залога филистимлян. Увійшовши в місто, зустрінеш гурт пророків, що сходять з узвишшя, а перед ними — арфа, бубон, флейта та ліра, і вони пророкують. ⁶Дух нашого Отця зійде на тебе, і ти будеш пророкувати разом із ними та станеш іншою людиною. ⁷Коли ці знаки збудуться для тебе, роби те, що знайде твоя рука, бо наш Отець із тобою. ⁸«Зійди переді мною до Ґілґала. Я неодмінно прийду до тебе, щоб принести цілопалення та скласти мирні жертви. Чекай сім днів, доки я прийду до тебе й скажу тобі, що робити.»

Знаки Отця збуваються

⁹Коли Саул відвернувся від Самуїла, наш Отець змінив його серце, і всі ці знаки збулися того дня. ¹⁰У Гиві назустріч йому вийшов гурт пророків, Дух нашого Отця зійшов на нього, і він пророкував серед них. ¹¹Усі, хто знав його раніше, побачили, що він пророкує разом із пророками, і люди запитували одне одного: «Що сталося із сином Кіша? Невже й Саул серед пророків?»

¹²А один чоловік звідти запитав: «А хто їхній батько?» Тож це стало приказкою: «Невже й Саул серед пророків?» ^a a v12 Питання «хто їхній батько?» натякає, що пророкам не потрібен особливий родовід — Дух може зійти на будь-кого. ¹³Коли він закінчив пророкувати, то пішов на узвишшя.

¹⁴Дядько Саула запитав його та його слугу: «Куди ви ходили?» «Шукати ослиць», — відповів він. — «А побачивши, що їх там не було, ми прийшли до Самуїла.»

¹⁵Дядько Саула сказав: «Прошу, розкажи мені, що сказав вам Самуїл.»

¹⁶Саул відповів своєму дядькові: «Він запевнив нас, що ослиці знайшлися.» Але Саул не розповів дядькові того, що Самуїл сказав про царювання.

Отець відкриває свого обраного царя

¹⁷Потім Самуїл скликав народ до нашого Отця в Міцпу,

¹⁸і сказав ізраїльтянам: «Так говорить наш Отець Ізраїля: „Я вивів Ізраїль з Єгипту й визволив вас від єгиптян та від усіх царств, що гнобили вас.“

¹⁹Але сьогодні ви відкинули свого Отця, який сам рятує вас від усіх ваших бід і страждань, і сказали Йому: „Ні, постав над нами царя.“ Тож тепер станьте перед нашим Отцем за своїми племенами та родами.» ^b b v19 Вимога Ізраїля поставити земного царя була, по суті, відкиданням люблячого правління їхнього Отця над ними.

²⁰Коли Самуїл привів усі племена Ізраїля, жереб упав на плем’я Веніямина. ²¹Він привів плем’я Веніямина за родами, і було обрано рід Матри, а потім обрано Саула, сина Кіша. Його шукали, але не могли знайти.

²²Тож вони знову запитали нашого Отця: «Чи вже прийшов сюди цей чоловік?» І наш Отець відповів: «Він сховався серед речей.»

²³Вони побігли й привели його звідти. Коли він став серед народу, то був вищий за всіх від плечей і вище. ²⁴Самуїл сказав усьому народові: «Чи бачите, кого обрав наш Отець? Немає подібного йому серед усього народу.» І весь народ вигукнув: «Хай живе цар!»

²⁵Самуїл виклав народові права царства, записав їх у сувій і поклав перед нашим Отцем. Потім Самуїл відпустив увесь народ, кожного до свого дому. ²⁶Саул теж пішов додому до Гиви, і з ним пішли хоробрі мужі, чиїх сердець торкнувся наш Отець. ²⁷Але деякі негідні люди сказали: «Хіба цей чоловік може нас врятувати?» Вони зневажали його й не принесли йому дарунка. Але Саул мовчав.