Ходімо до його дому
Пісня сходження. Давидова.
Радість прочанина, який прийшов до дому нашого Отця і справді стоїть у його брамах. Місто — це місце, куди сходяться племена і де звершується суд, тож він молиться за його мир і каже, що робить це заради своїх братів, а не заради себе.
122 1Я зрадів разом із тими, хто сказав мені: «Ходімо до дому нашого Отця». 2Наші ноги стоять у твоїх воротах, Єрусалиме. 3Єрусалиме, збудований як місто, міцно споєне воєдино, 4куди сходять племена, племена нашого Отця, за уставом для Ізраїля, щоб дякувати імені нашого Отця. 5Бо там поставлено престоли для суду, престоли дому Давидового.
6Моліться за мир Єрусалима: «Нехай будуть у спокої ті, хто любить тебе. 7Нехай буде мир у твоїх мурах, безпека у твоїх твердинях». 8Заради братів моїх і друзів моїх я скажу: «Нехай мир буде в тобі». 9Заради дому нашого Отця я шукатиму тобі добра.
