Притчі 26

26 ¹Як сніг улітку і дощ під час жнив, так не личить шана дурневі. ²Як пурхає горобець, як ширяє ластівка, так незаслужене прокляття не осідає. ³Батіг для коня, вуздечка для осла, а палиця для спини дурнів. ⁴Не відповідай дурневі за його глупотою, щоб і сам не став подібним до нього. ⁵Відповідай дурневі за його глупотою, щоб він не став мудрим у власних очах. ⁶Хто передає звістку через дурня, той відрубує собі ноги і п’є кривду. ⁷Як немічно звисають ноги в кульгавого, так і приказка в устах дурнів. ⁸Як прив’язувати камінь до пращі, так виявляти шану дурневі. ⁹Як терновий кущ у руці п’яного, так приказка в устах дурнів. ¹⁰Як стрілець, що ранить усіх, так і той, хто наймає дурня чи будь-якого перехожого. ¹¹Як пес повертається до своєї блювотини, так дурень повторює свою глупоту. ¹²Чи бачиш людину, мудру у власних очах? Для дурня більше надії, ніж для неї.

¹³Лінивий каже: «На дорозі лев! Лев на вулицях!» ¹⁴Як двері обертаються на завісах, так лінивий перевертається на своєму ліжку. ¹⁵Лінивий занурює руку в миску; йому тяжко й до рота її піднести. ¹⁶Лінивий мудріший у власних очах, ніж семеро, що відповідають розумно.

¹⁷Як хапати пса за вуха, так і перехожий, що втручається в чужу сварку.

¹⁸Як божевільний, що кидає палаючі головешки, стріли й смерть, ¹⁹такий і той, хто обманює свого ближнього і каже: «Я ж тільки пожартував!»

²⁰Без дров вогонь гасне, а без пліткаря сварка вщухає. ²¹Як вугілля для жару і дрова для вогню, так сварлива людина розпалює чвари. ²²Слова пліткаря — немов добірні ласощі; вони западають аж у глибину нутра.

²³Як полива, що вкриває глиняний посуд, так солодкі вуста при злому серці. ²⁴Ворог прикидається своїми устами, а в серці своєму ховає підступність. ²⁵Коли він говорить лагідно, не вір йому, бо сім гидот наповнюють його серце. ²⁶Хоч ненависть його прихована підступністю, його злоба викриється перед громадою. ²⁷Хто копає яму, той сам у неї впаде, а камінь котиться назад на того, хто його котить. ²⁸Брехливий язик ненавидить тих, кого нищить, а улесливі уста ведуть до загибелі.