Євангеліє від Матвія 15

15 ¹Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалима й сказали: ²«Чому твої учні порушують передання старійшин? Адже вони не миють рук, коли їдять».

³Він відповів: «Чому ж і ви порушуєте заповідь нашого Отця задля вашого передання? ⁴Адже наш Отець сказав: „Шануй свого батька та свою матір“, а також: „Хто проклинає батька чи матір, той неодмінно має бути скараний на смерть“. ⁵Ви ж кажете: „Якщо хтось скаже батькові чи матері: «Те, що ти мав би одержати від мене, — це дар, присвячений нашому Отцеві», ⁶той уже не повинен шанувати цим свого батька“. Так ви скасували слово нашого Отця задля вашого передання. ⁷Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи: ⁸„Цей народ шанує мене устами, та серце його далеко від мене; ⁹марно вони поклоняються мені, навчаючи людських заповідей, наче це вчення“.»

¹⁰Тоді він покликав до себе натовп і сказав: «Слухайте й зрозумійте: ¹¹Не те, що входить до уст, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину».

¹²Тоді підійшли до нього учні й сказали: «Чи знаєш ти, що фарисеї образилися, почувши ці слова?»

¹³Він відповів: «Кожна рослина, яку не посадив мій Небесний Отець, буде вирвана з коренем. ¹⁴Залиште їх; вони сліпі поводирі. А коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму».

¹⁵Петро сказав йому: «Поясни нам цю притчу».

¹⁶«Невже ви все ще такі ж нетямущі, як і решта?» — сказав Ісус. ¹⁷«Хіба ви не розумієте, що все, що входить до уст, потрапляє у шлунок, а потім виходить назовні? ¹⁸А те, що виходить з уст, походить із серця, і саме це оскверняє людину. ¹⁹Бо із серця постають лихі думки: убивство, перелюб, статева розпуста, крадіжка, неправдиве свідчення, наклеп. ²⁰Саме це оскверняє людину, а їсти немитими руками не оскверняє нікого».

Наполеглива віра жінки

²¹Вийшовши звідти, Ісус подався в околиці Тира й Сидона. ²²І ось жінка-хананеянка з тих околиць вийшла й почала кричати: «Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давидів! Мою дочку жорстоко мучить демон».

²³Він же не відповів їй ні слова. Підійшли його учні й почали просити його: «Відпусти її, бо вона кричить нам услід».

²⁴Він відповів: «Мене послано тільки до загублених овець дому Ізраїлевого».

²⁵А вона підійшла, упала перед ним на коліна й сказала: «Господи, допоможи мені!»

²⁶Він відповів: «Не годиться брати хліб у дітей і кидати псам».

²⁷«Так, Господи, — сказала вона, — але ж і пси їдять крихти, що падають зі столу їхніх господарів».

²⁸Ісус відповів: «Жінко, велика твоя віра! Нехай станеться так, як ти бажаєш». І дочка її зцілилася тієї ж години.

Отець годує чотири тисячі

²⁹Вийшовши звідти, Ісус пішов понад Галілейським морем, зійшов на гору й сів там. ³⁰До нього прийшли великі натовпи, маючи з собою кульгавих, сліпих, калік, німих і багатьох інших, і поклали їх до його ніг, а він зцілив їх. ³¹І дивувався натовп, бачачи, як німі говорять, каліки стають здорові, кульгаві ходять, а сліпі бачать; і прославляли вони Отця Ізраїлевого.

³²Ісус покликав до себе своїх учнів і сказав: «Жаль мені цього натовпу, бо вони вже три дні зі мною й не мають чого їсти. Не хочу відпускати їх голодними, щоб не знесиліли в дорозі».

³³Учні запитали: «Де ж у цьому безлюдному місці ми візьмемо стільки хліба, щоб нагодувати такий натовп?»

³⁴«Скільки хлібів ви маєте?» — запитав Ісус. «Сім, — відповіли вони, — і кілька рибинок».

³⁵Тоді він звелів натовпу сісти на землю. ³⁶Потім узяв сім хлібів і рибу, подякувавши, розламав і дав учням, а учні — натовпам. ³⁷Усі їли й наситилися, і зібрали сім повних кошиків шматків, що залишилися. ³⁸А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, окрім жінок і дітей. ³⁹Відпустивши натовпи, він сів у човен і подався в околиці Магадана.