Євангеліє від Матвія 14

14 ¹У той час Ірод тетрарх почув чутки про Ісуса. ²Він сказав своїм слугам: «Це Іван Хреститель, що воскрес із мертвих, — тому ці сили діють у ньому». ³Бо Ірод схопив Івана, закував його в кайдани та кинув до в’язниці через Іродіаду, дружину свого брата Пилипа, ⁴бо Іван казав йому: «Не годиться тобі мати її». ⁵Ірод хотів убити його, та боявся народу, бо всі вважали Івана пророком. ⁶А коли настав день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала перед ними й догодила Іродові, ⁷тож він з клятвою пообіцяв дати їй усе, що вона попросить. ⁸Намовлена своєю матір’ю, вона сказала: «Дай мені тут, на блюді, голову Івана Хрестителя».

⁹Засмутився цар, але через свої клятви та гостей за столом дав наказ, ¹⁰і послав стяти Іванові голову у в’язниці. ¹¹Його голову принесли на блюді й дали дівчині, а вона віднесла її своїй матері. ¹²Потім прийшли Іванові учні, узяли тіло й поховали його; а тоді пішли та розповіли Ісусові.

Ісус годує п’ять тисяч

¹³Почувши це, Ісус відплив човном на безлюдне місце, щоб побути на самоті. Та люди дізналися про це й пішли за ним пішки з міст. ¹⁴Вийшовши на берег, він побачив велику юрбу, змилосердився над ними й зцілив їхніх недужих. ¹⁵Коли настав вечір, учні підійшли до нього й сказали: «Це безлюдне місце, і час уже пізній. Відпусти людей, нехай підуть у села й куплять собі їжі».

¹⁶Але Ісус сказав їм: «Їм не треба йти. Ви дайте їм їсти».

¹⁷Вони відповіли йому: «Ми не маємо тут нічого, крім п’яти хлібин і двох рибин».

¹⁸Він сказав: «Принесіть їх сюди до мене».

¹⁹Він звелів людям посідати на траву. Узявши п’ять хлібин і дві рибини, звів очі до неба, подякував, розламав хліби й дав їх учням, а учні — людям. ²⁰Усі їли й наситилися, а потім зібрали дванадцять повних кошиків залишків. ²¹А тих, хто їв, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.

Ісус іде по воді

²²Відразу він звелів учням сісти в човен і переплисти на другий бік перед ним, поки він відпускатиме людей. ²³Відпустивши людей, він піднявся на гору помолитися на самоті. А коли настав вечір, він був там один. ²⁴Човен був уже далеко від землі, і хвилі кидали ним, бо вітер був супротивний. ²⁵Близько третьої години ночі він прийшов до них, ідучи по морю. ^a a v25 Четверта сторожа ночі тривала приблизно від третьої до шостої години ранку — найтемніша й найхолодніша пора перед світанком. ²⁶Побачивши, що він іде по морю, учні злякалися й, кажучи: «Це привид!», закричали від страху.

²⁷Але Ісус одразу заговорив до них: «Будьте мужні! Це я; не бійтеся».

²⁸Петро відповів йому: «Господи, якщо це ти, звели мені прийти до тебе по воді».

²⁹Він сказав: «Іди». Петро вийшов із човна, пішов по воді й попрямував до Ісуса.

³⁰Та, побачивши сильний вітер, він злякався і, почавши тонути, закричав: «Господи, врятуй мене!»

³¹Ісус одразу простягнув руку, підхопив його й сказав: «Маловіре, чому ти засумнівався?»

³²А коли вони зайшли в човен, вітер ущух. ³³Тоді ті, що були в човні, вклонилися йому, кажучи: «Ти справді Син нашого Отця».

³⁴Переплившись, вони пристали до берега в Генісареті. ³⁵Коли люди того місця впізнали його, вони розіслали звістку по всій тій околиці й принесли до нього всіх недужих. ³⁶Вони благали його дозволити їм лише доторкнутися до краю його одежі, і всі, хто торкнувся, зцілилися.