Левит 7

7 ¹«Ось закон про жертву за провину. Це велика святиня. ²Там, де заколюють жертву всепалення, нехай заколюють і жертву за провину; її кров нехай кроплять навколо жертовника. ³Увесь її жир приносять: жирний хвіст і жир, що покриває нутрощі, ⁴обидві нирки з жиром, що на стегнах, і довгу частку печінки, яку відділяють разом із нирками. ⁵Священник спалить їх на жертовнику як вогняну жертву нашому Отцеві; це жертва за провину. ⁶Кожен чоловік зі священників може їсти її, та їсти лише на святому місці; це велика святиня.

⁷«Жертва за гріх і жертва за провину мають один закон: вони належать священникові, який ними звершує примирення. ⁸Священник, що приносить чиєсь всепалення, бере собі шкуру тієї жертви. ⁹Усяка хлібна жертва, спечена в печі, і все, приготоване на сковороді чи на деку, належить священникові, що її приносить. ¹⁰А кожна хлібна жертва, змішана з олією чи суха, належить порівну всім синам Аарона.

Закон про мирну жертву

¹¹«Ось закон про мирну жертву, яку хтось може принести нашому Отцеві. ¹²Якщо приносить її на подяку, то разом із нею нехай принесе прісні коржі, змішані з олією, прісні перепічки, помащені олією, і коржі з доброго борошна, добре замішані й змішані з олією. ¹³Разом із подячною мирною жертвою нехай принесе буханці квашеного хліба. ¹⁴З кожного виду нехай дасть по одному як приношення нашому Отцеві; воно належить священникові, що кропить кров’ю мирної жертви. ¹⁵М’ясо його подячної мирної жертви треба з’їсти того самого дня, коли її приносять; нічого з нього не можна лишати до ранку.

¹⁶«Якщо ж його жертва — за обітницею чи добровільна, то її треба з’їсти того дня, коли приносить; а що лишиться, можна з’їсти наступного дня. ¹⁷Але те м’ясо жертви, що лишиться до третього дня, треба спалити у вогні. ¹⁸Якщо ж третього дня хтось їстиме м’ясо його мирної жертви, вона не буде прийнята, не зарахується тому, хто її приніс,— вона опоганена, і хто її їстиме, понесе свою провину.

¹⁹«М’яса, що доторкнулося до чогось нечистого, не можна їсти — те м’ясо треба спалити у вогні. А інше м’ясо: кожен чистий може його їсти. ²⁰А хто, бувши нечистим, їстиме м’ясо мирної жертви, що належить нашому Отцеві, той буде відлучений від свого народу. ^a a v20 Бути «відлученим від народу» означало вилучення зі спільноти Ізраїлевого заповіту, імовірно через Божий суд або дію громади. ²¹А хто доторкнеться до чогось нечистого — до людської нечистоти, до нечистої тварини чи до будь-якої нечистої, гидкої речі — а тоді їстиме м’ясо мирної жертви, що належить нашому Отцеві, той буде відлучений від свого народу.»

Отець забороняє жир і кров

²²Наш Отець промовив до Мойсея:

²³«Скажи синам Ізраїля: Не їжте ніякого жиру — ні з вола, ні з вівці, ні з кози. ²⁴Жир із падла чи з тварини, роздертої звіром, може йти на будь-яку потребу, та їсти його вам не можна. ²⁵Бо кожен, хто їстиме жир тварини, принесеної мені у вогняну жертву, буде відлучений від свого народу. ²⁶Ніякої крові не їжте, де б ви не жили,— ні з птахів, ні з тварин. ²⁷Кожен, хто їстиме будь-яку кров, буде відлучений від свого народу.»

Частка священників

²⁸Наш Отець промовив до Мойсея:

²⁹«Скажи синам Ізраїля: Хто приносить мені свою мирну жертву, нехай принесе мені приношення з тієї жертви. ³⁰Своїми руками нехай принесе вогняні жертви мені; жир разом із грудиною нехай принесе, щоб гойднути грудину як жертву колихання переді мною. ³¹Священник спалить жир на жертовнику, а грудина належатиме Ааронові та його синам. ³²І праве стегно віддавайте священникові як приношення з ваших мирних жертв. ³³Той із синів Аарона, хто приносить кров і жир мирної жертви, матиме праве стегно як свою частку. ³⁴Бо грудину колихання та стегно приношення Я взяв від синів Ізраїля з їхніх мирних жертв і віддав їх Ааронові-священникові та його синам як вічну частку від синів Ізраїля.»

³⁵Оце частка Аарона та його синів із вогняних жертв нашого Отця від того дня, коли їх поставлено служити нашому Отцеві як священники. ³⁶Наш Отець звелів давати їм це від синів Ізраїля від того дня, коли він помазав їх,— це вічна частка на всі їхні покоління. ³⁷Оце закон про всепалення, про хлібну жертву, про жертву за гріх, про жертву за провину, про жертву посвячення і про мирну жертву, ³⁸який наш Отець дав Мойсеєві на горі Синай того дня, коли звелів синам Ізраїля приносити свої жертви нашому Отцеві в Синайській пустелі.