Левит 6

6 ¹Наш Отець промовив до Мойсея:

²«Якщо хтось згрішить, виявивши невірність вашому Отцеві, обманувши свого ближнього щодо того, що було віддано на зберігання, чи щодо застави, чи щодо вкраденого, або ошукавши його, ³або якщо знайде загублену річ і збреше про неї, присягаючи неправдиво, — будь-який такий вчинок, яким людина грішить. ⁴Коли він згрішить і стане винним, то мусить повернути те, що вкрав, або що здобув вимаганням, або те, що було віддано йому на зберігання, або загублену річ, яку знайшов, ⁵або будь-що, про що неправдиво присягав. Він мусить сповна відшкодувати це, додати до того п’яту частину й віддати власникові того дня, коли визнає свою провину. ⁶А свою жертву за провину він має привести вашому Отцеві: барана без вади з отари, за твоєю оцінкою, як жертву за провину, до священника. ⁷Священник звершить над ним примирення перед вашим Отцем, і йому проститься все, що він зробив, ставши винним».

Жертва всеспалення

⁸Потім наш Отець промовив до Мойсея:

⁹«Накажи Ааронові та його синам: ось закон про жертву всеспалення. Вона має залишатися на огнищі жертовника цілу ніч, аж до ранку, і вогонь на жертовнику повинен постійно горіти на ньому. ¹⁰Священник нехай одягне свою лляну одежу, а на тіло — лляну спідню одежу, і нехай вибере попіл, що залишився після того, як вогонь спалив жертву всеспалення на жертовнику, і покладе його біля жертовника. ¹¹Потім нехай зніме свою одежу, одягне іншу й винесе попіл за табір, на чисте місце. ¹²Вогонь на жертовнику повинен постійно горіти; він не повинен гаснути. Щоранку священник нехай докладає на нього дрова, розкладає на ньому жертву всеспалення й спалює на ньому жир мирних жертв. ¹³Вогонь має безперестанно горіти на жертовнику; він не повинен гаснути.

Хлібна жертва

¹⁴«Ось закон про хлібну жертву: сини Аарона мають приносити її перед вашим Отцем, перед жертовником. ¹⁵Священник нехай візьме повну жменю пшеничного борошна хлібної жертви та олії з усім її ладаном і спалить цю частину на пам’ять на жертовнику як приємні пахощі вашому Отцеві. ¹⁶Аарон і його сини нехай їдять те, що залишиться; це треба їсти без закваски на святому місці, у дворі намету зустрічі. ¹⁷Не печіть її з закваскою. Я дав її як їхню частку з моїх вогняних жертв, як жертву за гріх і жертву за провину; це найсвятіше. ¹⁸Кожен чоловік з нащадків Аарона може їсти її — це вічна частка з роду в рід ваш, із вогняних жертв вашого Отця. Усе, що доторкнеться до них, стане святим».

¹⁹Наш Отець сказав Мойсеєві:

²⁰«Ось жертва Аарона та його синів вашому Отцеві в день, коли його помажуть: близько двох кварт пшеничного борошна як постійна хлібна жертва, половина вранці, половина ввечері. ²¹Приготуй її з олією на сковороді, принеси добре замішаною, подай хлібну жертву поламаною на шматки — приємні пахощі вашому Отцеві. ²²Помазаний священник, який заступить його з-поміж його синів, нехай готує її — це вічна постанова перед вашим Отцем: її треба спалити повністю. ²³Кожна хлібна жертва священника має бути спалена повністю; її не можна їсти».

Жертва за гріх

²⁴Знову наш Отець промовив до Мойсея:

²⁵«Скажи Ааронові та його синам: ось закон про жертву за гріх. Її треба заколоти перед вашим Отцем, там, де заколюють жертву всеспалення; це найсвятіше. ²⁶Священник, який приносить її за гріх, нехай їсть її; її треба їсти на святому місці, у дворі намету зустрічі. ²⁷Усе, що доторкнеться до її м’яса, стане святим. Якщо її кров бризне на одежу, виперай оббризкане місце на святому місці. ²⁸Глиняний посуд, у якому її варили, треба розбити; а якщо її варили в мідному посуді, то його треба вичистити й сполоснути водою. ²⁹Кожен чоловік серед священників може їсти її; це найсвятіше. ³⁰Жодної жертви за гріх, кров якої вносять до намету зустрічі для примирення у Святому місці, не можна їсти; її треба спалити вогнем».