Йов 30

30 ¹«А тепер з мене насміхаються ті, що молодші за мене, — люди, чиїх батьків я б не погодився поставити навіть із псами моєї отари. ²Яка користь від сили їхніх рук була мені? Їхня снага вже вичерпалася. ³Виснажені від бідності й голоду, вони гризли випалену землю в темряві пустки й спустошення. ⁴Вони зривали лободу серед кущів, і коріння дроку було їхньою їжею. ^a a v4 Лобода й дрок — це чахлі пустельні рослини, остання їжа геть зубожілих. ⁵Їх виганяли з людського товариства; услід їм кричали, наче за злодієм. ⁶Їм доводилося жити в ярах пересохлих русел, у норах у землі та в скелях. ⁷Серед кущів вони ревіли; під кропивою тулилися одне до одного. ⁸Безглузде, безіменне поріддя, їх прогнали геть із землі.

⁹«А тепер я став для них піснею глузування; я зробився для них посміховиськом. ¹⁰Вони гидують мною й тримаються осторонь; вони не вагаються плювати мені в обличчя. ¹¹Через те, що Бог послабив тятиву мого лука й упокорив мене, вони скинули із себе всяку стриманість переді мною. ¹²Праворуч від мене постає набрід; вони відпихають мої ноги вбік і зводять проти мене згубні облогові насипи. ¹³Вони розривають мою стежку; вони наживаються на моєму лихові, і ніхто їх не спиняє. ¹⁴Вони насуваються, наче крізь широкий пролом; серед гуркоту ринуть уперед. ¹⁵Жахи випущено проти мене; мою честь розвіяно, наче вітром, і мій добробут минув, мов хмара.

¹⁶«А тепер життя моє виливається в мені; дні страждання охопили мене. ¹⁷Уночі мої кості пронизані наскрізь, і гризький біль ніколи не вщухає. ¹⁸З великою силою моя одежа скручена; вона тісно стягує мене, мов комір моєї сорочки. ¹⁹Наш Отець кинув мене в багно, і я став, мов порох і попіл.

²⁰«Я волаю до тебе по допомогу, та ти не відповідаєш мені; я встаю, а ти лише пильно дивишся на мене. ²¹Ти став жорстоким до мене; силою своєї руки ти нападаєш на мене. ²²Ти підіймаєш мене до вітру і несеш мене на ньому; ти розкидаєш мене в гуркоті бурі. ²³Бо я знаю, що ти зведеш мене до смерті, до оселі, призначеної для всіх живих.

²⁴«І все ж, хіба не простягне руки той, хто гине в руїнах, і не покличе на допомогу у своєму нещасті? ²⁵Хіба я не плакав за тим, чий день був важкий? Хіба душа моя не сумувала за вбогим? ²⁶Та коли я сподівався добра, прийшло зло; коли я чекав світла, настала темрява. ²⁷Нутрощі мої киплять і не вгамовуються; дні страждання стали переді мною. ²⁸Я ходжу почорнілий, та не від сонця; я встаю серед громади й волаю про допомогу. ²⁹Я став братом шакалам і товаришем страусам. ³⁰Моя шкіра чорніє й лущиться, спадаючи з мене, а кості мої палають у гарячці. ³¹Моя ліра настроєна на жалобу, а моя сопілка — на звук плачу».