Йов 31

31 ¹«Я уклав заповіт зі своїми очима; то як же міг би я дивитися на дівчину? ²Бо яку частку мав би я від Бога вгорі, яку спадщину від Всемогутнього на висоті? ³Хіба не біда для несправедливих, і не лихо для тих, хто чинить зло? ⁴Хіба не бачить він моїх доріг, і не лічить кожного мого кроку?

⁵«Якщо я жив неправдою, і нога моя поспішала до обману, ⁶нехай зважить мене на чесних терезах, і нехай пізнає Бог мою непорочність, ⁷якщо кроки мої збочили з дороги, і серце моє пішло вслід за очима, і якась пляма пристала до рук моїх, ⁸тоді нехай сію я, а їсть інший, і нехай буде вирване з коренем те, що зійде для мене.

⁹«Якщо серце моє спокусилося жінкою, і чигав я біля дверей свого ближнього, ¹⁰тоді нехай жінка моя служить іншому чоловікові, і нехай інші сплять з нею. ¹¹Бо це був би ганебний злочин, гріх, що заслуговує суду; ¹²бо це вогонь, що пожирає аж до Загибелі, і випалив би весь урожай мій.

¹³«Якщо я відмовив у справедливості своєму слузі чи служниці, коли вони мали скаргу проти мене, ¹⁴що ж тоді робитиму я, коли повстане Бог? Коли він покличе мене до відповіді, що відповім йому? ¹⁵Хіба не той, хто створив мене в утробі, створив і слугу мого? Хіба не той самий утворив нас обох в утробі?

¹⁶«Якщо я відмовляв бідним у тому, чого вони потребували, або дав удовиним очам знемагати, ¹⁷або їв свій хліб сам, тоді як сирота був без нього, ¹⁸хоч від юності своєї я виховував його, як батько, і від утроби матері моєї я провадив удову, ¹⁹якщо я бачив, як хтось гине без одягу, або вбогого без покриву, ²⁰якщо все єство його не благословляло мене за те, що зігрів я його руном овець моїх, ²¹якщо я підносив руку свою проти сироти, бо бачив я підтримку собі в суді, ²²тоді нехай плече моє відірветься від лопатки, і рука моя зламається в суглобі. ²³Бо біда від Бога була жахом для мене, і перед величчю його я не міг нічого вдіяти.

²⁴«Якщо я зробив золото своєю надією, або сказав щирому золоту: „Ти — моя безпека“, ²⁵якщо я радів, що багатство моє велике, що рука моя стільки надбала, ²⁶якщо я дивився на сонце, коли воно сяяло, або на місяць, що плив у блиску, ²⁷так що серце моє потай спокусилося, і рука моя послала їм поцілунок у поклонінні, ²⁸це теж був би гріх, що заслуговує суду, бо я зрадив би Бога вгорі.

²⁹«Якщо я радів з загибелі того, хто ненавидів мене, або тішився, коли спіткало його лихо. ³⁰Я ніколи не дав устам своїм згрішити, прикликаючи прокляття на життя його, ³¹якщо люди дому мого ніколи не казали: „Хто не наситився з його столу?“, ³²жоден чужинець не ночував на вулиці, бо я відчиняв двері свої подорожньому. ³³Якщо я ховав свої гріхи, як інші, затаюючи провину свою в серці своєму, ³⁴бо так боявся я натовпу, і зневага родів жахала мене, що мовчав я і не виходив надвір.

³⁵«О, якби хтось вислухав мене! Ось мій підпис — нехай Всемогутній відповість мені! Нехай мій обвинувач напише своє звинувачення! ³⁶Певно, носив би я його на плечі своєму, обвив би ним себе, наче вінцем. ³⁷Я дав би йому звіт про кожен свій крок; наче князь, підійшов би я до нього.

³⁸«Якщо земля моя волала проти мене, і борозни її плакали разом, ³⁹якщо я їв плоди її без плати, або вигубив життя її власників, ⁴⁰тоді нехай замість пшениці росте будяк, а замість ячменю — смердючий бур’ян.» Слова Йова скінчилися.