Йов 29

29 ¹І знову заговорив Йов, і сказав: ²«О, якби мені знову бути, як у минулі місяці, як у ті дні, коли Бог оберігав мене, ³коли світильник його сяяв над моєю головою, і при світлі його я йшов крізь темряву; ⁴як було зі мною в дні мого розквіту, коли близька дружба з Богом перебувала над моїм наметом, ^a a v4 Йов тужить за близькістю, яку колись знав, — за щирою дружбою Бога над своєю оселею. Він ще не знає, що Бог, за яким він сумує, — це Отець, чиє серце ніколи його не покидало; що він на власні очі побачить це, перш ніж скінчиться ця книга. ⁵коли Всемогутній був ще зі мною, коли діти мої були довкола мене; ⁶коли кроки мої купалися у вершках, і скеля виливала для мене потоки олії. ⁷Коли я виходив до міської брами і займав своє місце на площі, ⁸юнаки, побачивши мене, відступали, а старці вставали й стояли; ⁹князі стримували свої слова і клали руку на свої уста; ¹⁰голос вельмож затихав, і язик їхній прилипав до піднебіння. ¹¹Вухо, що чуло мене, називало мене блаженним, і око, що бачило, свідчило про мене, ¹²бо я рятував бідного, що кликав на поміч, і сироту, що не мала помічника. ¹³Благословення того, хто гинув, сходило на мене, і я змушував серце вдови співати з радості. ¹⁴Я зодягався в праведність, і вона зодягала мене; справедливість моя була як шата і тюрбан. ¹⁵Я був очима для сліпого і ногами для кульгавого. ¹⁶Я був батьком для вбогих, і розглядав справу того, кого не знав. ¹⁷Я трощив ікла нечестивого і вихоплював здобич із його зубів. ¹⁸Тож я думав: „Помру у своєму гнізді, і примножу дні свої, як пісок“. ¹⁹Коріння моє сягало до вод, і роса всю ніч лежала на моїх гілках. ²⁰Слава моя лишалася свіжою в мені, а лук мій завжди був новий у руці моїй. ²¹Люди слухали мене й чекали, мовчали, дослухаючись до поради моєї. ²²Після моїх слів вони не мовили більше, і слова мої м’яко спадали на них. ²³Чекали на мене, як на дощ, і відкривали уста свої, наче на весняні дощі. ²⁴Коли я усміхався до них, вони ледве вірили цьому, і трималися за світло обличчя мого. ²⁵Я обирав їм дорогу і сидів, як голова їхній; я жив, наче цар серед свого війська, наче той, хто втішає засмучених».