Єремія 36

36 ¹Четвертого року царювання Єгоякима, сина Йосії, царя юдейського, було таке слово до Єремії від нашого Отця:

²«Візьми собі сувій і напиши на ньому всі слова, які Я говорив тобі проти Ізраїля, Юди та всіх народів, від того дня, коли Я вперше заговорив до тебе за днів Йосії, аж до сьогодні. ³Можливо, дім Юди почує про все те лихо, яке Я задумав навести на них, і кожен відвернеться від своєї злої дороги, і тоді Я прощу їхню провину та гріх».

⁴Єремія покликав Варуха, сина Нерії, і Варух записав на сувої з уст Єремії всі слова, які наш Отець говорив йому. ⁵Потім Єремія наказав Варухові: «Я ув’язнений і не можу піти до дому нашого Отця. ⁶Тож іди й прочитай із сувою слова нашого Отця, які ти записав з моїх уст, — прочитай їх усьому народові в домі нашого Отця в день посту; прочитай їх і всім юдеям, що приходять зі своїх міст. ⁷Можливо, їхнє благання про милість дійде до нашого Отця, і кожен відвернеться від своєї злої дороги, бо великий гнів оголосив наш Отець проти цього народу».

⁸Варух, син Нерії, зробив усе, що наказав йому пророк Єремія, читаючи слова нашого Отця з книги в домі нашого Отця. ⁹П’ятого року царювання Єгоякима, сина Йосії, царя юдейського, дев’ятого місяця, увесь народ у Єрусалимі та всі, хто прийшов із юдейських міст, проголосили піст перед нашим Отцем. ¹⁰Тоді Варух прочитав із сувою слова Єремії, щоб чув увесь народ, у домі нашого Отця, у кімнаті Ґемарії, сина писаря Шафана, у верхньому дворі, біля входу Нової брами дому нашого Отця.

¹¹Коли Міхей, син Ґемарії, сина Шафана, почув усі слова нашого Отця із сувою, ¹²він зійшов до царського дому, до кімнати писаря, де сиділи всі вельможі: писар Елішама, Делая, син Шемаї, Елнатан, син Ахбора, Ґемарія, син Шафана, Седекія, син Хананії, та всі інші вельможі. ¹³Міхей розповів їм усі слова, які почув, коли Варух читав ту книгу народові. ¹⁴Тоді всі вельможі послали до Варуха Єгудія, сина Нетанії, сина Шелемії, сина Кушія, сказати: «Візьми сувій, який ти читав народові, і прийди». Варух, син Нерії, узяв сувій у руку й прийшов до них.

¹⁵Вони сказали йому: «Сядь і прочитай нам його». І Варух прочитав їм.

¹⁶Почувши всі ці слова, вони злякано перезирнулися один з одним і сказали Варухові: «Ми повинні переказати цареві всі ці слова». ¹⁷І запитали вони Варуха: «Скажи нам, як ти написав усі ці слова? З його уст?»

¹⁸Варух відповів їм: «Він проказував мені всі ці слова своїми устами, а я записував їх у книгу чорнилом».

¹⁹Тоді вельможі сказали Варухові: «Іди сховайся, ти і Єремія, і нехай ніхто не знає, де ви».

²⁰А самі пішли до царя в двір, залишивши сувій у кімнаті писаря Елішами, і розповіли цареві все. ²¹Цар послав Єгудія по сувій, і той узяв його з кімнати писаря Елішами. І прочитав його Єгудій уголос цареві й усім вельможам, що стояли біля царя. ²²А цар сидів у зимовому домі, — був дев’ятий місяць, — і перед ним горіла жаровня з вогнем. ²³І щойно Єгудій прочитував три чи чотири стовпці, цар відрізав їх писарським ножем і кидав у вогонь жаровні, аж доки весь сувій не згорів у вогні жаровні. ²⁴Та ні цар, ні всі його слуги, які чули всі ці слова, не злякалися й не роздерли свого одягу. ^a a v24 Роздирання одягу було традиційним знаком скорботи, жалоби чи покаяння перед Богом. ²⁵Елнатан, Делая та Ґемарія благали царя не палити сувою, але він не послухав їх. ²⁶І наказав цар Єрахмеїлові, царському синові, Сераї, синові Азріїла, та Шелемії, синові Авдіїла, схопити писаря Варуха та пророка Єремію, але наш Отець сховав їх.

²⁷Потім, коли цар спалив сувій зі словами, які Варух записав з уст Єремії, було слово нашого Отця до Єремії:

²⁸«Візьми собі інший сувій і напиши на ньому всі попередні слова, що були на першому сувої, який спалив Єгояким, цар юдейський. ²⁹А про Єгоякима, царя юдейського, скажи: Так говорить наш Отець: Ти спалив цей сувій, кажучи: „Навіщо ти написав на ньому, що неодмінно прийде цар вавилонський і знищить цю землю, вигубивши з неї і людину, і тварину?“ ³⁰Тому так говорить наш Отець про Єгоякима, царя юдейського: Ніхто з його нащадків не сидітиме на престолі Давида, а його труп буде викинутий на денну спеку та нічний мороз. ³¹Я покараю його, його нащадків і його слуг за їхню провину й наведу на них, на мешканців Єрусалима та на людей Юди все те лихо, яке Я оголосив проти них, бо вони не слухали».

³²Тоді Єремія взяв інший сувій і дав його писареві Варухові, синові Нерії, а той записав з уст Єремії всі слова книги, яку спалив у вогні Єгояким, цар юдейський; і до них було додано ще багато подібних слів.