Буття 39

39 ¹Йосипа привели до Єгипту. Потіфар, єгиптянин, придворний фараона й начальник варти, купив його в ізмаїльтян, які привели його туди. ²Наш Отець був з Йосипом, і той процвітав, служачи в домі свого господаря-єгиптянина. ³Господар бачив, що наш Отець з ним і що наш Отець дає успіх усьому, що той робить своїми руками. ⁴Йосип здобув його прихильність і служив йому. Господар поставив Йосипа над своїм домом і довірив йому все, що мав. ⁵Відтоді, як він поставив Йосипа над своїм домом і над усім, що мав, наш Отець благословив дім єгиптянина заради Йосипа. Благословення нашого Отця було на всьому, що той мав, — і в домі, і в полі. ⁶Потіфар залишив усе, що мав, під опікою Йосипа й не турбувався ні про що, окрім їжі, яку споживав. Йосип був ставний і вродливий.

⁷Після цього дружина його господаря звернула свій погляд на Йосипа й сказала: «Ляж зі мною».

⁸Та він відмовився, кажучи дружині свого господаря: «Поглянь, адже при мені мій господар ні про що в домі не дбає; усе, що має, він віддав до моїх рук. ⁹Немає нікого більшого в цьому домі за мене; він нічого не стримав від мене, окрім тебе, бо ти його дружина. Як міг би я вчинити таке велике зло й згрішити проти нашого Отця?» ^a a v9 Йосип називає гріх тим, чим він є насправді, — не порушенням правила, а раною в серці Отця, який любив його аж до цієї самої миті.

¹⁰День у день вона говорила до Йосипа, та він відмовлявся слухати її, лягати поруч із нею чи бути з нею. ¹¹Одного дня Йосип увійшов до дому, щоб робити свою справу, і нікого з домашніх не було всередині. ¹²Вона схопила його за одяг і сказала: «Ляж зі мною!» Але він залишив одяг у її руці й утік надвір.

¹³Коли вона побачила, що він залишив свій одяг у її руці й утік надвір, ¹⁴вона покликала своїх домашніх і сказала: «Погляньте, він привів до нас єврея, щоб той насміхався з нас. Він увійшов до мене, щоб лягти зі мною, та я голосно закричала. ¹⁵Коли ж він почув, як я закричала, він залишив свій одяг біля мене й утік надвір. ¹⁶Вона тримала його одяг біля себе, доки не прийшов додому його господар.» ¹⁷Вона розповіла йому те саме: «Той єврейський раб, якого ти привів до нас, прийшов до мене, щоб насміхатися з мене. ¹⁸Та коли я закричала, він залишив свій одяг біля мене й утік надвір».

¹⁹Коли господар почув слова своєї дружини, звернені до нього, — «Твій раб вчинив зі мною таке», — гнів його спалахнув.

²⁰Господар Йосипа взяв його й кинув до в’язниці, де тримали царських в’язнів. І залишився він там, у в’язниці. ²¹Та наш Отець був з Йосипом і виявляв до нього незмінну любов, даруючи йому прихильність у начальника в’язниці. ²²Начальник в’язниці поставив Йосипа над усіма в’язнями, що були там, і все, що там робилося, робилося його рукою. ²³Начальник не наглядав ні за чим, що було під опікою Йосипа, бо наш Отець був з ним; і що б той не робив, наш Отець давав тому успіх.