Діяння апостолів 1

1 ¹У своїй першій книзі, Теофіле, я написав про все, що Ісус почав робити й навчати, ²аж до того дня, коли був вознесений, давши через Святого Духа настанови апостолам, яких обрав. ³Після своїх страждань він багатьма доказами показав їм себе живим, з’являючись їм протягом сорока днів і говорячи про Царство нашого Отця. ^a a v3 Царство, про яке навчав Ісус, — це владарювання нашого Отця, що вривається у світ, те саме владарювання, під яким він закликав своїх учнів жити і яке проголошувати.

⁴Перебуваючи з ними, він наказав їм не залишати Єрусалима, а чекати на обітницю мого Отця — «яку, — сказав він, — ви чули від мене; ⁵бо Іван хрестив водою, а ви за кілька днів будете охрещені Святим Духом».

⁶Тож, зібравшись разом, вони запитали: «Господи, чи Ти тепер відновиш царство Ізраїлю?»

⁷Він сказав їм: «Не вам знати часи чи пори, які мій Отець установив своєю владою. ⁸Але коли Святий Дух зійде на вас, ви одержите силу бути моїми свідками — в Єрусалимі, по всій Юдеї, Самарії та до найдальших куточків землі».

⁹Сказавши це, він на їхніх очах був піднятий угору, і хмара забрала його з-перед їхніх очей. ¹⁰Коли вони вдивлялися в небо, як він відходив, раптом двоє чоловіків у білому одязі стали біля них. ¹¹Вони сказали: «Галілеяни, чого стоїте, вдивляючись у небо? Цей Ісус, узятий від вас на небо, повернеться так само, як ви бачили, що він відходив».

Свідок, обраний на його місце

¹²Тоді вони повернулися до Єрусалима з гори, що зветься Оливною, яка поблизу Єрусалима, приблизно за півмилі. ¹³Увійшовши, вони піднялися до верхньої кімнати, де перебували: Петро, Іван, Яків, Андрій, Пилип, Тома, Варфоломій, Матвій, Яків, син Алфеїв, Симон Зилот і Юда, син Яковів. ¹⁴Усі вони однодушно перебували в молитві разом із жінками, Марією, матір’ю Ісуса, та його братами.

¹⁵Тими днями Петро встав серед братів (усього їх було близько ста двадцяти) і сказав: ¹⁶«Брати, мало збутися те Писання, яке Святий Дух наперед прорік устами Давида про Юду, що став провідником для тих, хто схопив Ісуса. ¹⁷Бо він був зарахований до нас і отримав свою частку в цьому служінні». ¹⁸(Цей чоловік придбав поле платою за своє беззаконня, а потім упав сторч головою, розірвався посередині, і всі його нутрощі повипадали. ¹⁹Це стало відомо всім, хто живе в Єрусалимі, тож те поле назвали їхньою мовою Акелдама, тобто Поле Крові.). ²⁰«Бо написано в Книзі Псалмів: „Нехай його оселя стане пустою, і хай не буде в ній мешканця“, а також: „Нехай інший візьме його становище“.

²¹Тож одному з тих чоловіків, що були з нами весь той час, коли Господь Ісус входив і виходив поміж нами, ²²від хрещення Іванового аж до того дня, коли він був вознесений від нас, — одному з них треба стати разом з нами свідком його воскресіння».

²³І поставили двох — Йосипа, званого Варсавою, якого ще прозивали Юстом, та Маттія. ²⁴Вони помолилися й сказали: «Ти, Господи Ісусе, що знаєш усі серця, покажи, кого з цих двох Ти обрав, ^b b v24 Апостоли моляться до Ісуса — того, хто обрав перших дванадцятьох і тепер знає, кого обирає на заміну Юді. Він один є Господом апостольського покликання. ²⁵щоб посісти місце в цьому служінні та апостольстві, яке Юда покинув, пішовши до свого місця. ²⁶Вони кинули жереб для них; і жереб випав на Маттія, і його зараховано до одинадцятьох апостолів». ^c c v26 Кидання жереба було давнім звичаєм — подібним до витягування соломинок — яким дозволяли Богові визначити результат.