2 Царів 23

23 ¹Тоді цар послав звістку, і до нього зібрали всіх старійшин Юдеї та Єрусалима. ²Цар піднявся до дому нашого Отця з усією Юдеєю та всіма жителями Єрусалима — священниками, пророками й усім народом, від найменшого до найбільшого. Він прочитав їм уголос кожне слово Книги Заповіту, знайденої в домі нашого Отця. ³Цар став біля колони й уклав заповіт перед нашим Отцем: іти за ним і дотримуватися його заповідей, настанов та приписів усім своїм серцем і душею, виконуючи слова заповіту, записані в цій книзі. І весь народ приєднався до заповіту.

⁴Цар наказав первосвященникові Хілкії, священникам наступного рангу та воротарям винести з храму нашого Отця всі речі, зроблені для Ваала, Ашери й усього небесного воїнства. Він спалив їх за межами Єрусалима, на полях Кедрону, а попіл їхній відніс до Бетелю. ⁵Він усунув ідольських жерців, яких царі Юдеї настановили палити кадило на пагорбах у містах Юдеї та навколо Єрусалима, а також тих, хто палив кадило Ваалові, сонцю, місяцю, сузір’ям і всьому небесному воїнству. ⁶Він виніс стовп Ашери з дому нашого Отця до долини Кедрон за межами Єрусалима, спалив його, стер на порох і розсипав той порох на могилах простих людей. ⁷Він зруйнував оселі культових блудників у домі нашого Отця, де жінки ткали покрови для Ашери. ⁸Він привів усіх священників з міст Юдеї й опоганив пагорби, де священники палили кадило, від Ґеви до Беер-Шеви. Він зруйнував пагорби біля брам — при вході до брами Ісуса, міського правителя, ліворуч від міської брами. ⁹Проте священники пагорбів не сходили до жертовника нашого Отця в Єрусалимі, хоча й їли прісний хліб серед своїх побратимів-священників. ¹⁰Він опоганив Тофет у долині Бен-Гіннома, щоб ніхто не міг провести свого сина чи доньку через вогонь Молохові. ¹¹Він забрав коней, яких царі Юдеї присвятили сонцю, біля входу до дому нашого Отця, поблизу кімнати Натан-Мелеха, урядника, що жив у прибудовах. А колісниці сонця він спалив вогнем. ¹²Жертовники на даху верхньої кімнати Ахаза, які зробили царі Юдеї, та жертовники, що їх зробив Манасія у двох дворах дому нашого Отця, цар зруйнував; він розтрощив їх там і викинув їхній порох у долину Кедрон. ¹³Цар опоганив пагорби на схід від Єрусалима, на південь від гори Зіпсуття, які Соломон, цар Ізраїлю, збудував для Астарти, огидного ідола сидонян, для Кемоша, огидного ідола Моава, і для Мілкома, огидного ідола аммонітян. ^a a v13 Гора Зіпсуття була південним хребтом Оливної гори; цю похмуру назву вона отримала тому, що Соломон збудував там святилища чужим богам. ¹⁴Він розтрощив священні стовпи, зрубав стовпи Ашери й засипав їхні місця людськими кістками.

¹⁵Навіть жертовник у Бетелі — пагорб, що його зробив Єровоам, син Невата, який увів Ізраїль у гріх, — той жертовник і пагорб він зруйнував, спалив пагорб, стер на порох і спалив стовп Ашери. ¹⁶Коли Йосія обернувся й побачив гробниці на схилі пагорба, він послав людей винести звідти кістки й спалити їх на жертовнику, опоганюючи його, — так сповнилося слово нашого Отця, яке проголосив чоловік Божий, коли передрік усе це. ¹⁷Він запитав: «Що це за пам’ятник я бачу?» Мешканці міста відповіли: «Це гробниця чоловіка Божого, який прийшов з Юдеї й проголосив проти жертовника в Бетелі саме те, що ти зробив.»

¹⁸«Залиште її, — сказав він. — Нехай ніхто не чіпає його кісток.» Тож вони залишили його кістки недоторканими разом з кістками пророка, який прийшов із Самарії. ¹⁹Йосія також усунув усі святилища на пагорбах у містах Самарії, які царі Ізраїлю збудували, щоб прогнівити нашого Отця; він учинив з ними так само, як учинив у Бетелі. ²⁰Він повбивав усіх жерців тих пагорбів на жертовниках, спалив на них людські кістки й повернувся до Єрусалима.

Йосія відновлює Пасху

²¹Тоді цар наказав усьому народові: «Святкуйте Пасху вашому Отцеві, як написано в цій Книзі Заповіту.» ²²Такої Пасхи не святкували від днів суддів, які провадили Ізраїль, ні за всіх днів царів Ізраїлю та Юдеї. ²³Але у вісімнадцятий рік царя Йосії цю Пасху святкували нашому Отцеві в Єрусалимі.

²⁴Йосія також вигнав викликачів духів, ворожбитів, домашніх богів, ідолів і всі огидні речі, які бачили в Юдеї та Єрусалимі, — так сповнилися слова закону, записані в книзі, яку священник Хілкія знайшов у домі нашого Отця. ²⁵Жоден цар ні до Йосії, ні після нього не навернувся до нашого Отця так, як він, — усім своїм серцем, усією своєю душею, усією своєю силою, дотримуючись усього закону Мойсея. ²⁶Та все ж наш Отець не відвернувся від свого великого, лютого, палючого гніву на Юдею через усе те, що зробив Манасія, щоб прогнівити його.

²⁷Бо наш Отець сказав: «Я відкину Юдею від свого обличчя так само, як відкинув Ізраїль, і відкину це місто, яке я обрав, — Єрусалим, — і дім, про який я сказав: там буде моє ім’я.»

²⁸Решта діянь Йосії та все, що він зробив, — хіба не записано це в книзі літописів царів Юдеї? ²⁹За його днів фараон Нехо Єгипетський вирушив на поміч цареві Ассирії до Євфрату. Цар Йосія вийшов йому назустріч, та Нехо вбив його в Меґіддо, щойно побачив. ³⁰Його слуги перевезли його тіло на колісниці з Меґіддо до Єрусалима й поховали його у його власній гробниці. Тоді народ тієї землі взяв Йоахаза, сина Йосії, помазав його й настановив царем замість його батька.

Йоахаз царює, і його забирають у полон

³¹Йоахазові було двадцять три роки, коли він став царем, і він царював три місяці в Єрусалимі. Матір’ю його була Хамутал, дочка Єремії, з Лівни. ³²І він чинив зло в очах нашого Отця, так само як чинили його батьки. ³³Фараон Нехо закував його в кайдани в Рівлі, у землі Хамат, щоб той не царював у Єрусалимі, і наклав на землю данину — близько чотирьох тонн срібла та близько сімдесяти п’яти фунтів золота. ³⁴Фараон Нехо настановив Еліакима, сина Йосії, царем замість його батька й перейменував його на Йоакима. А Йоахаза він забрав до Єгипту, де той і помер. ³⁵Йоаким сплатив срібло та золото фараонові, але обклав землю податком, щоб задовольнити вимогу фараона. Він стягував срібло та золото з народу тієї землі, з кожного за його оцінкою, щоб віддати фараонові Нехо.

Йоаким царює в Юдеї

³⁶Йоакимові було двадцять п’ять років, коли він став царем, і він царював одинадцять років у Єрусалимі. Матір’ю його була Зевіда, дочка Педаї, з Руми. ³⁷І він чинив зло в очах нашого Отця, так само як чинили його батьки.